Степан Гавриш
в интернет-пространстве:

Виверження в Нідерландах
12.04.2016

Аби добитися свободи, голландці пройшли складний історичний шлях. Після колонізації римською імперією, вони потрапили, спочатку, під володіння Габсбургів, а потім - під владу Іспанії. Під прапором кальвінізму, після 80 літньої війни, вони здобули незалежність і розпочали золотий вік республіканських Нідерландів. Недовго. До рішення Віденського конгресу по об`єднанню З`єднаних провінцій і Бельгії. В королівство Нідерлантдів під владою дому Оранських. Але дух свободи був сильнішим. Країна одна з перших створила парламентську демократію з конституційним монархом. Основою економіки була міжнародна торгівля.

6 березня, 32% голландців, як прийшли на консультативний референдум, відмовили українцям в їхньому праві на свободу і вільний розвиток своєї держави. Меншість. Але, це важливе правило демократії, коли меншість може кинути виклик більшості. 27 країнам Європи, які, включно з Європарламентом, вже ратифікували Угоду про асоціацію і Вільну торгівлю з Україною. Демократія дала ще один урок світові, який захлинається в кризах свого цивілізаційного розвитку – Голландський уряд підписав, а дві палати парламенту королівства ратифікували цю саму Угоду. Але закон 2015 року дав право голландським виборцям затверджувати такі важливі рішення на референдуму. Консультативному.

Прем`єр Нідерландів Марк Рютте тепер змушений буде подавати урядовий законопроект до парламенту про денонсацію ратифікації Угоди. Інакше Уряд піде у відставку. Після цього, рішення про скасування народом Нідерландів Угоди найбіднішої країни Європи з ЄС буде подано в Європарламент. Треба знову буде говорити про договір з Україною і шукати якесь нове, особливе рішення. Попри те, що Угода вже реально діє і Зона вільної торгівлі між Україною і ЄС, функціонує по «тимчасовому плану». Як вирішити цю правову колізію і вийти із політичної кризи, породженої Голландським референдумом, поки що не знає ніхто. Також не зрозуміло, чи отримали євроскептики всієї Європи новий карт-бланш для атаки на хитку єдність і прозорий консенсус Євроунії.

Уряд Нідерландів в скрутному стані і взяв невідомої тривалості тайм-аут. Для пошуків виходу із тупика демократії. На кону три стратегічних проблеми Євросоюзу: збереження його як єдиного європейського альянсу, підтримка народів Європи на його розширення, інтеграцію та ствердження центральних інститутів ЄС як суверенних і легітимних органів управління зовнішньою і внутрішньою його політикою. Голова комітету з іноземних справ Європарламенту Ельмар Брок з іншими європроукраїнськими симпатиками вже заявили, що «20% виборців однієї з держав, що складає 0,6% населення всієї ЄС, на консультативному референдумі не можуть вирішувати долю Угоди з Україною, яку вже ратифікували 27 країн». Але це, поки що тільки емоції. Треба набратися терпіння і довіри до політичних еліт Європи і її народів та довіритися їм. Українці заплатили надто велику ціну за право на Асоціацію, яка тільки відкриває навстіж двері до Європи, але не робить її членом. Від Майдану і смерті Небесної Сотні, до втрати Криму і кровопролитної війни з Росією на Донбасі. Голландці чомусь несправедливо відмовилися взяти все це до уваги.

Голландський референдум, якщо європолітики спробують якось не врахувати позицію голландських виборців, які піддалися на агітацію місцевих євроскептиків із Комітету громадян ЄС і Партії Свободи, здатен запустити механізми розпаду Євросоюзу. На тлі глибокої кризи арабських мігрантів, боргової – Греції, терористичних атак і агресивного тиску на євроспільноту Москви. А тут ще 22 червня, 2016 року британці, на своєму референдумі про вихід з ЄС, можуть приєднатися до голландців. Євроскептиків там немало. Тому, ЄС, з очевидністю, до цього часу жодних рішень не прийме. Варто пам`ятати, що саме Нідерланди 1 червня 2005 року, одразу після французів, зупинили більш тісну внутрішню інтеграцію в ЄС, проголосувавши проти Конституції Євросоюзу. Тоді європейські політики придумали Лісабонський договір, який влаштував усіх.

Причинами поразки України на референдумі в Голландії, в більшій ступені, є сама Україна. Напередодні плебісциту вся голландська преса розмістила інформацію про «офшоргейт» українського президента. В переддень голосування деякі великі видання вийшли на своїх обкладинках із закликом сказати «НІ» Україні з цього приводу. Різні соцдослідження також показали, що 59-60% тих хто збирався йти на референдум будуть голосувати проти Асоціації з ЄС саме в зв`язку з корупцією правлячого політичного класу. Хоча, ще рік тому ця тема взагалі була відсутня.

Очевидно, що для виходу із ситуації потрібно зняти, найперше, першопричину нашої поразки - провести антикорупційне перезавантаження політичної системи. Це може означати тільки одне – перевибори парламенту і президента. Плюс створення спеціальної слідчої комісії по розслідуванню «офшоргейту». Поки що це так не виглядає. Президент та його оточення безнадійно намагаються виправдатися і банально переключити кнопки на інші чутливі виклики для виборців. Ті, на відміну від ісландців, бразильців, аргентинців, британців, можливо, і не будуть активно протестувати проти чергового корупційного скандалу. Бо живуть в шоці від одного до іншого. Але він, найшвидше, буде розвиватися і дальше. Урядом США. Для зміни політичних управляючих Україною. Довіра до них на Заході впала до нульової позначки. Не випадково газета The Guardian, після заяв президента і його радників про законність покупки йому трьох офшорних компаній через панамську юридичну фірму Mossack Fonseca, надрукувала розслідування щодо ще одного офшору президента, спільного із своїм партнером в парламенті. Дальше - австрійський тижневик Falter опублікував статтю про мільйонні кредити від імені офшорних компаній на BVI через австрійський Райфайзен Централбанк підприємствам, які «знаходяться в сфері впливу Порошенка, що може бути свідченням відмиванням коштів». Зважаючи на довгу історію використання офшорів Петром Олексійовичем, варто очікувати викиду й іншої, ще більш резонансної інформації, якщо він не вдасться до якихось надзвичайних кроків, які зможуть відволікти увагу від цієї ситуації.

Девіду Кемерону закидають, що його батько, який пішов з життя мав офшорні компанії, а майбутній прем`єр-міністр міг скористатися доходами з них. Прем`єр Британії тут же все чесно виклав журналістам, визнавши, що до 2010 року володів з дружиною акціями офшору, але сплатив всі податки. В Аргентині федеральний прокурор через суд ініціював розслідування відносно президента Маурісімо Макрі за офшорну компанію Shell FLEG Trading, яка була створена за гроші його батька. Той призначив його директором. Прем`єр-міністр Ісландії, який купив офшор за довго до занять політикою, після акцій протесту подав у відставку.

Президент України несе не тільки юридичну і політичну відповідальність (через процедури імпічменту і вибори), але й морально-етичну, яка завжди має юридичні наслідки. Як це мало місце в кризі Біла Клінтона з Монікою Левінською. Перш за все тому, що виборці обирають його як морального лідера, який, даючи клятву на Пересопницькому Євангелії, зобов`язаний не відступати від моральних імперативів – не брехати, не маніпулювати, не мати таємних справ на шкоду інтересам суспільства, або з метою особистого збагачення, бути відкритим і чесним та діяти у спільних інтересах. Захід, очевидно, як і голландських та українських виборців, найбільше бентежить, що український політичний клас на чолі з президентом перетворив корупцію в публічний інструмент управління країною. Корупція послабила національний імунітет і призвела до важкої кризи української державності. Головне – вона припинила демократичні процеси внутрішнього розвитку і погрожує зупинити український євроатлантичний маршрут. Президенту варто переосмислити свою заяву із Японії щодо референдуму в Нідерландах як такий, що має «виключно консультативний характер. Тепер слово за Урядом, парламентом, політиками Голландії. Впевнений, що ця подія не є перешкодою на шляху України до Європи». Здається, не варто недооцінювати роль і значення народу у прийнятті важливих, стратегічних рішень. Як і не варто перебільшувати роль влади і бюрократів. Відповідь на голландське виверження, перш за все в руках української влади. В її дієвості, чесності і здатності до рішучих кроків в захисті національних інтересів. Розраховувати й дальше, що за нас нашу роботу зроблять інші нам більше не вдасться.