Степан Гавриш
в интернет-пространстве:

Виверження Brexit
29.06.2016

Весь світ очікував про рішення Британців у дусі Шекспіра «Бути – чи не бути» з Євросоюзом. Консервативні представники промислових і сільських районів Великої Британії з мінімальною перевагою перемогли Лондон, університетські містечка, Шотландію і Північну Ірландію. Англія і Уельс більше не хочуть бути європейцями. Туга за втраченою імперією, страх перед гібридною міграцією з колишніх колоній, помножені на амбіції і націоналізм повернули бритів на свої острови. Вони не підтримали Черчилля, який в університеті Цюріха ще у вересні 1946 року закликав їх до створення Сполучених Штатів Європи. Правда, без обмеження національного суверенітету та урівноваження Англії з іншими євродержавами. Що й і сталося. Вона залишила свій фунт стерлінгів, відмовившись від євровалюти і відкинувши Шенгенську угоду. У переговорах з Євросоюзом Кемерон добився ще більших бонусів і преференцій. Але це не допомогло. У британській імперській нації спрацювали якісь генетичні запобіжники і нові, набуті емоції бути розчиненими в європейському котлі народів і керованими з Брюсселя, Стразбурга, Парижа і Берліна.

Варто очікувати воєнного параду на Красній площі в Москві. Путін вчергове переміг. Про це, майже відкрито, заявив міністр іноземних справ Великобританії Хеммонд, що «результат референдуму додасть оптимізму Путіну». Він, перетворивши Захід у «стокгольмського заручника», залишивши йому право на сентенції і слабкі санкції, зміг ефектно помститися за розпад СРСР. Тепер, виходом Британії із Євросоюзу очікує розпаду Євроунії.

Друг і провідник московських інтересів в ЄС Штайнмаєр назвав початок глибокої кризи Євросоюзу «сумним днем». Потрібні будуть неймовірні зусилля євролідерів, аби цей день не став судним і не був реалізований песимістичний сценарій німецького філософа Шпенглєра у футуристичному опусі «Закат Європи». Бажання покинути об`єднану Європу може виникнути не тільки у Нідерландів. Але й, наприклад, у Франції. Саме ці країни у 2005 році провалили на референдумах спільний Конституційний Договір. Тоді європейським політикам вдалося подолати кризу Ліссабонською угодою щодо реформування ЄС. Але і її у червні 2008 року не підтримали на референдумі виборці Ірландії, які єдині із всіх країн ЄС приймали це рішення в режимі прямої демократії. Отже, у євроеліти, яка прагне зберегти крихку єдність союзу, є досвід подолання загальної кризи Європи. Очевидно, що на позачерговому засіданні 28 червня Європарламент спробує знайти якісь месиджі, аби не допустити «ефекту доміно». Бо Італійські ультраправі євроскептики, які підтримують Кремль вже заявили, що «прийшла наша черга». Поразка від Brexit може виявитись найбільш чутливою для президента Обами. Саме США виступили дійсними бенефеціарами створення об`єднаної Європи коли у 1949 році утворили Організацію Європейського Економічного Співробітництва, яка реалізовувала «план Маршала» і придумали «план Шумана», який передбачав утворення 1951 році Європейського об`єднання вугілля та сталі на основі зближення Німеччини і Франції. Втратою найвідданішого свого союзника у Брюсселі Вашингтон розчистив дорогу і ще більш широко відкрив двері для російської експансії в Європу і нарощування гібридного тиску на неї для припинення розширення Заходу та прискорення розколу і розпаду Євроунії. Як би не ображався Лавров на подібні звинувачення з боку західних політиків, всі чудово розуміють, що з ночі 24 червня в Кремлі не вщухають постріли від відкриття пляшок з шампанським. Вся надія тепер нової адміністрації Білого Дому на продовження переговорів по створенню Трансатлантичної зони вільної торгівлі. В грудні 2014 року закликав завершити їх до кінця 2015 року. Найбільше цього глобального проекту в Європі бажає Німеччина. Її стриманий лідер Ангеліна Меркель висловила, непритаманні їй, бурхливі емоції: «ТТІР стане зразком подібного роду економічного проекту співробітництва на планеті». Але удар в спину, як завжди, нанесла Франція. Президент Оланд на початку травня 2016 року заявив, що «Франція скаже на даному етапі переговорів – «ні» цьому проекту».

Не прості часи наступають і для Великої Британії. Виборці Шотландії і Північної Ірландії проголосували за залишення в Євросоюзі. І вони можуть наполягати на цьому, використовуючи як пряму демократію, так і свої органи влади і політичні партії. Перший міністр Шотландії, наприклад, Стерджем вже заявила, що Шотландія бажає залишитися частиною ЄС. Ще дальше пішов лідер шотландських націоналістів Алекс Салмонд, який вже закликав провести референдум про незалежність Шотландії, 62% виборців якої проголосувала проти виходу з ЄС.

Розколюючи так не продумано Євросоюз, Британія і сама підійшла до небезпечного сценарію внутрішнього розколу, відроджуючи сепаратизм і прагнення до національної самовизначеності шотландців та ірландців. При цьому вона нанесла і важкий удар по єдності всього Заходу, його здатності міцно інтегрувати, зцементувати західну цивілізацію перед новими глобальними викликами, перш за все воєнної ескалації, економічних потрясінь, соціально-політичних збуджень і бідності. Є надія, що Євросоюз вистоїть і вийде з цієї кризи не розколотим, а стиснутим в рамках нових Сполучених Штатів Європи, які пропонувала створити ще в 1929 році Франція у Лізі Націй у вигляді Європейського Федерального Союзу на чолі з Парижем. В противагу США та Англії. Це може бути й планом «Б» Владіміра Путіна.

Кемерон у жовтні піде у відставку, назвавши волю Британського народу – «це інструкція, яка має бути обов`язково виконана». Він розуміє, що його країна нанесла важкий удар по Євросоюзу, за який він так боровся. Але й сама отримала пробоїну. Тому до жовтня він буде намагатися «стабілізувати корабель». Тепер вже одинокий авіаносець з британським прапором де капітаном може виявитися хто завгодно.

Президент України відбувся черговим пафосом: «Вірю, що Британія залишиться в об`єднаній Європі». Він єдиний у світі серед політиків і простих людей вірить в якесь немислиме диво, про яке й ніхто і не здогадується. Як і в мир на Донбасі, як і повернення Криму через «його де окупацію» і «Женеву+», як і в Мінські угоди, що вивели Росію із війни з Україною, перетворивши її у громадянську, як і в зміни до Конституції, які неодмінно приведуть до нас інвесторів та юридично закріплять капітуляцію перед Москвою. Для нашої держави можуть настати гірші часи, коли Захід змушений боротися за спільне виживання і втримання глобальної стабільності, Росія разом з ІДІЛ будуть тиснути на нього, розколюючи і послаблюючи а Україна, як і інші пострадянські країни, приречені будуть відстоювати свою державність і право народів на самовизначення в системі зовсім інших гібридних агресій, одночасно будуючи міцну національну державу та інтегруючись до сильних союзників.