Степан Гавриш
в интернет-пространстве:

Під арешт
22.12.2017

Команда президента перейшла до другого етапу підготовки його переобрання на другий термін в 2019 році. Перший – вона успішно завершила: добробати знищені або взяті на службу, мер Львова Андрій Садовий не може вибратись із завалів сміттєвого скандалу і брудних інформаційних потоків, Ігор Коломойський в екзилі, «Приватбанк» націоналізований, а його інші бізнесактиви під загрозою, олігархічні ЗМІ з «чорними списками» і цензурою щодня стерилізують віртуальну активність виборців, основні фінансові потоки, парламент, Уряд, правоохоронні органи і Суд, ЗСУ разом із фабрикою тролеботів і армією порохоботів злились в єдиному симбіозі з політтехнологами Глави держави, а Мінські угоди перетворили українців у жертв Стокгольмського синдрому, легітимізувавши вбивство біля 11 тисяч військових і цивільних, покалічивши біля 30 тисяч і близько 1,7 млн. перетворивши у внутрішніх біженців. І це лише частина основних результатів цього етапу. Другий – розгортається сьогодні: зі сцени, будь-за-що необхідно прибрати Міхаела Ніколозовича Саакашвілі. І справа не тільки в Путіні, який конче вимагає цього, справедливо убезпечуючи від загрози його повернення в Грузію в якості президента. Це одна із причин бурхливої політичної активності Міхо в Києві. Президент Порошенко ясно бачить, що гарячий грузин поклав палець на спусковий гачок силового суспільного протесту, який готовий підтримати від 7% до 31% українців. До того ж, колишній лідер «Революції троянд» вміє це робити з несамовитістю і силою буревію, чого немає в молодих без достатнього бекграунду політиків типу Наєма, Соболєва, Семенченка і К⁰. Політичні радники президента, які вже втягнули його по самісінькі вуха в зибучі піски галопуючої кризи навколо нього, лякають Міхом як демоном наступної революції. Саакашвілі будь-якою ціною треба ізолювати. Під арешт. Удома, на кухні, з браслетиком. Без права зайти навіть до гастроному. Суддя Цокол не захотіла стати кимось на кшталт Киреєва і відмовила Генпрокурору і політтехнологам президенту в «примирливій ізоляції» грузинського бунтівника. Але 22 грудня, за декілька днів до Святвечора католиків, буде розглядатися оскаржувальна апеляція Генпрокурора в апеляційному суді Києва, який може все змінити. Тому, в «ящику», соціальних мережах, ЗМІ легіони порохоботів, сервільних блогерів і журналістів описують, обговорюють жахи нападу розбійника Саакашвілі із агресивним, озброєним невідомим газом і ще чимось точно не встановленим, як зброєю, на «дитяче свято» в палаці «Жовтневому» і побиття чи то 62 чи то 32 закутих в броню, скафандри, протигази з щитами і кийками нацгвардійців, яких сьогодні, окрім 11 лежачих, урочисто нагородили високими нагородами Батьківщини. Можливо й було за що, бо ніхто із слухачів джазового концерту як і музикантів разом із контролерами не чув войовничого ґвалту Саакашвілі і цієї кривавої бійні. Так завжди діють професіонали – тихо і непомітно. Але намальована картинка вселяє в мозок і серце жах і ненависть до порушників громадського спокою. Навіть симпатичні мені особисто блогери і журналісти, разом із провідними послами G7 наїхали на Міхо, звинувативши його в насильстві, руйнуванні громадської стабільності та сильному розхитуванні човна (не розумію, як можна розхитати човен, який тоне). Судді теж люди і вони мусять боятися неспокою і загрози яка йде від Міхо. Прокурори цим неминуче скористаються, вимагаючи вже не тільки домашнього цілодобового арешту, але й більш суворих заходів. У неділю, якщо це не допоможе, збереться антимайдан порохоботів які підуть на зустріч «імпічменту із звірячим обличчям». Це вже десь було… І все закінчилось «Небесною Сотнею» на кривавій бруківці.