Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Після Байдена
10.12.2015

Повний штиль. Змордовані діти Брежнєва аналізують кожне слово блискучого американського ритора, який каменя на каменю не залишив від ворогів України та неймовірно емоційно підтримав гречкосіїв. У першій частині промови. Тут якби майстерна рука Голівуду закликала нас боротись. У другій - інструкція з капітуляції: негайно прийняти погоджені з сепаратистами Конституцію і законодавство про вибори, надавши Особливий статус вбивцям майже 9 тис. військових і цивільних, очевидно з повною амністією, і провести на Донбасі вибори місцевої влади. Зрозуміло, апріорі, справедливі, чесні, прозорі і демократичні. Слабка вимога української влади хоча б на якийсь компроміс: спочатку контроль над кордоном а потім вибори, США не підтримують. Більше того, Байден наніс сильний аперкот українській владі, запропонувавши їй перейти до федералізації України по типу США: надати всім (?) регіонам широку автономію з власними урядами та парламентами. Можливо, це і є головне зерно, яке засіяв віце-президент США в Україні. При цьому, жодної вимоги вивести російські війська з України, роззброїти армію бойовиків і демілітаризувати цю територію. З кордоном ви вже зрозуміли – він відсутній. Отже вибори відбудуться вже під контролем російсько-сепаратистських армій і повним московським наглядом. Очікувати іншого рішення на тлі вимоги Трампа заборонити в’їзд на територію Америки всіх мусульман після вбивства в Каліфорнії молодою мусульманською сім’єю з немовлям на руках 14 безвинних американців і негайної вимоги демократів Білого дому до республіканців зняти його кандидатуру з президентської гонки, не варто було й очікувати. Щодо констатації очевидного факту абсолютної корумпованості української влади, то це тільки сентенція. Бо вона вся тримає рахунки і активи на Заході. Тому виконає все, що їй накажуть. Мінські угоди і ліквідацію унікальної української унітарності та перезавантаження України у федеральну при переважному автохтонному українському етносі. Президенту та уряду дали карт-бланш при єдиній умові – надання особливого конституційного статусу Донбасу. Аби це не викликало внутрішнього громадянського озброєного конфлікту, пропонується Україну федералізувати. Синхронна заява Януковича про повернення в українську політику вже не виглядає такою ідіотською, як на цьому наполягають порохоботи. Та й на Сході до цього часу чомусь не з’явився ідейний лідер його класу, Сім’я процвітає, а її впливові члени вміло смикають за чисельні ниточки на печерських пагорбах колег з Майдану. Та й Хантер Байден до цього часу працює у потужному газовидобувному холдингу Миколи Злочевського, хоча би міг давно з нього піти наприклад, до Яценюка, зважаючи на роль і значення його батька для України. Що у висновку? Всі залишаться на своїх годівних місцях. Красти будуть дальше і багато, перекладаючи всю відповідальність за економічну ситуацію на громадянське суспільство. Не зважаючи на нову інтенсивність боїв російсько-терористичних військ на Донбасі по всій лінії фронту, з використанням важкого озброєння, ми змушені будемо їм кланятись і просити перетворитися на респектабельних національних політиків, даруючи їм квазідержавність і гроші українських платників податків. Можливо когось показово і звільнять. Але гниле дерево вже ніяких плодів ніколи не дасть. Рецептів небагато. Але скористатися ними нікому. Найбільше турбує, що країна з унікальною формою демократії і надзвичайним рівнем свобод пропонує українцям все це знецінити. Під дуже й дуже красиві і чесні слова. Цікаво, чому Ердогану не пропонують надати курдам особливий статус автономії?