Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Бомба для президента
10.12.2015

Тихо і незвично покинув здепресований Київ віце-президент США. Невідомо, оскільки в порушення всіх дипломатичних традицій не було спільних брифінгу і заяви з президентом. Чи він закрив за собою двері, чи залишив їх ще відкритими для реальної співпраці з США? Його візит не мав жодного сенсу, бо в Україні дерево свободи після Майдану засохло і полити його кров`ю героїв немає кому. Реакція не забарилась. Надзвичайні посли Євроунії відмовились автоматично продовжити санкції проти путінської Росії. Італія, Кіпр, Греція, Австрія хочуть дискусії з цього приводу на самому саміті ЄС. Невиключно, що на цьому стоїть Франція, Німеччина, еліти яких на різних рівнях вимагають зняти санкції з Росії. Сербія категорично заявила, що не підтримає продовження санкцій. Це єдина зброя яку присвоїв собі український президент для маневрів з Путіним. Якщо санкції не продовжать, то це стане його особистою поразкою. Незрозуміла позиція США. Байден у своєму виступі в Раді, напираючи на емоційні заготовки своїх спічрайтерів, якось цю тему не педалював. Поки Обама підспівує своєму улюбленому реперу та переглядає сімейні серіали, Путін набирає потенціалу воєнного світового лідера. Інцидент з Туреччиною – це безсилля США стратегії протидії ісламському джихадизму, що організовує халіфат на більшій частині Іраку і Сирії. Франція та Англія вже якимось чином приєднались до коаліції з Росією в боротьбі проти ІДІЛ. Це зобов`язує їх йти на поступки щодо України, яка не хоче і не здатна самостійно боротись за свою державність. Мінські угоди призвели до того, що світ прийняв для відносин з Україною доктрину Путіна: в Україні йде громадянська війна за яку несе відповідальність виключно Київ і президент Порошенко. Пастка, заготовлена для російського агресора, виявилася вільною і туди під консолідованим тиском Заходу і Росії сповзає Україна. Соціальна мережа Фейсбук у своєму блозі провела своєрідний тест з цього приводу. Вона визначила топ-10 найбільш обговорюваних тем у 2015 році: «Люди обговорювали речі, які дійсно хвилюють світ». На першому місці вибори президента США, на другому теракт в Парижі, наступні Сирія і землетрус в Непалі, боргова криза в Греції, рівність шлюбів і боротьба проти ІДІЛ. 10 місце займає трагедія в Чарльстоні і дебати з приводу прапора Конфедерації. України у свідомості користувачів Фейсбуку немає. Ну, як мінімум на перших позиціях. Це повний провал зовнішньої політики України, дипломатичного мовчання, підігрувань Росії політики примирення з агресором. Це персональний провал Мінстеця, пропагандистські катки якого були направлені не на зовнішнього і внутрішніх ворогів з п`ятої колони, а на громадянське суспільство, активістів, волонтерів, інтелектуалів. Нині соціальні мережі, якими в більшій чи меншій ступенів користуються від 17 до 22 млн. українців, так і не стали для президентської команди мобілізаційним патріотичним ресурсом для національного відродження і боротьби за державність українців. Проте вони засрані по самі вуха псевдо-експертами, псевдо-журналістами, псевдо-аналітиками і псевдо-медіумами, які щодня оголошують про смерть Путіна, Медведєва і Шойгу, щомісяця – про розпад Росії і виникнення майдану на чолі з Ходорковським, масові бунти дальнобійників і введення надзвичайного стану в Москві і всіляку подібну херню, яка засмічує мізки українців, натомість аби гуртувати їх навколо відновлення територіальної цілісності України, проведення, бодай би гостро кричущих реформ і залучення громадянського суспільства до активної діяльності з розвитку країни у воєнних умовах. Все це на тлі повного замовчування і припинення всіляких дій з покарання винних у масових вбивствах на Майдані, в Одеському Будинку профспілок, терористів на Сході, яким політики збираються дати всеосяжну амністію разом із карликовою проросійською «широкою автономією», ніхто не збирається карати винних за Дебальцеве, Іловайськ і десятки інших воєнних трагедій. Як ніхто й не буде реально боротись із корупцією в умовах призначення на посаду антикорупційних прокурорів своєрідних тітушок і масової «дикої люстрації» слідчих і професійних оперативників «людьми вулиці». Це факт втрати керованості державою і повної відсутності стратегії виживання в умовах очевидної змови Заходу і Росії. Той зовсім наївний, коли думає, що головні корупціонери країни здатні переконати українське суспільство у будь-яких рішеннях, які будуть суперечити їхній генетичній пам`яті.