Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Яценюк на виніс
15.03.2016

Президент Порошенко публічно роздає пафос і обдаровує метафоричними обіцянками. Вони гинуть у споминах, як перше тепло весни. Усі рішення приймаються кулуарно, за закритими дверима, в близькому оточенні, яке все більше набуває реальної сили формальних інституцій. Зараз тут шукають не моделі сучасних реформ відсутність яких до істерики дратує Захід. Яйце Кощея, в якому схована відставка Яценюка. Здається вже й в руку його взяли і ледве не випустили на дубову трибуну парламенту. Але воно якось дивовижно, ігноруючи всі закони гравітації зависло в повітрі. Престижний Барна вже не наважується вхопитись за нього, аби винести його за дужки історії. Відставка Яценюка з посади прем`єра може покінчити назавжди з його політичною кар`єрою і надіями на ще один фальстарт легендарного «кіндерсюрпризу». «Болівар двох не винесе». Талановитий випускник Чернівецького універу в 2008 році вже пережив одну кар`єрну кризу на кріслі спікера, яка, врешті-решт, привела до нищівної поразки «Помаранчевої революції» і її харизматичного лідера Віктора Ющенка.

Проблема в тому, що його «любі друзі» знову повернулись до управління державою, безпідставно скориставшись Майданом. Той розчавив Януковича з його злодійською гільдією, але не встиг виховати власних лідерів. Цим і скористалися всі сьогоднішні очільники та нові власники всіх фінансових потоків та політ-економічних ресурсів. Для того, аби вижити, їм треба подолати безнадійний конфлікт між демократичними принципами, якими вони скористалися для отримання влади, і власною жадібністю-егоїзмом, які є їхньою істинною сутністю. Президент залишаючись олігархом, намагається домінувати одночасно в політичній та економічній сферах. Уряд, імітуючи необхідні реформи, обслуговує інтереси крупних холдингів, переклавши відповідальність за фінансовий стан держави на МВФ і зафіскалених до смерті платників податків. Парламент перетворений на дербі основних власників держави, які використовують його для недобросовісної конкуренції. Державу виставили на торги, не уявляючи собі жодної антикризової стратегії відновлення її дієздатності.

Прийшов час перекласти відповідальність на Уряд і списати якусь частину провалів на його нікчемність. Більше. Підпорядкувати його президенту «модним» способом – гібридними технологіями «технократів», «команди реформ і однодумців», «Урядом народної довіри». Суть буде одна – всі рішення будуть прийматися у кабінеті Петра Порошенка. Конституція – це забороняє. Але на вулиці війна із злобним і непередбачуваним російським агресором. Інстинкт самозбереження, попри тотальну недовіру до глави держави, все рівно схиляється до єдиного центру прийняття рішень. В народній уяві Яценюк там відсутній. Залишається Порошенко. Тому він діє тут досить прямолінійно. Єдине, що він ще не враховує – персональну відповідальність за все, що буде діятися «в його країні і з його державою». Психологічно Петро Олексійович завжди хотів взяти на себе всю повноту відповідальності, навіть керуючи дорадчим органом при президентові Ющенку – РНБО. 206-м Указом Віктор Андрійович надав йому беззастережні, позаконституційні повноваження що призвело до розколу «помаранчевої коаліції», приходу до влади Януковича і демонтажу другої української революції. Сила і харизма Петра Порошенка були на стільки сильними, що після парламентських виборів 2006 року, він за коаліційною угодою мав стати головою парламенту, але сукупним тиском Тимошенко і регіоналів змушений був уступити це місце Олександру Морозу.

Хто б не очолював Уряд, парламент, Генпрокуратуру та інші важливі інституції – головним є президент Порошенко. В цьому плані, не дивлячись на поступливість Яресько, яка згодилась взяти на віце-прем`єрські посади «президентських до кінця» Ложкіна і Шимківа, вона під великою підозрою у Гаранта. Кабмін може опинитися під прямим управлінням Держдепу, а Уряд технократів на чолі з нею виявитися більш незалежним і принциповим, аніж Айварас Абромавичус і Міхо Саакашвілі разом узяті. Нею скористалися, аби вимога відставки Яценюка могла реально бути реалізована на тлі вказівки Заходу зберегти президентську урядову коаліцію. Яресько точно не подобається Порошенку. Це підтвердив спікер Гройсман 14 березня заявивши, що «три тижні консультацій не дали жодних результатів» вийти із «кризи Яценюка».

Голова парламенту дуже хоче бути прем`єром і з легкістю заявляє, що справиться з його обов`язками. Проте, це може виглядати неприхованою узурпацією, зважаючи на повну підпорядкованість його волі президенту. Крім того, у Яценюка з`являється можливість грюкнути дверима разом із «Народним фронтом». І стати в бойову позу. Зважаючи на розширення внутрішнього опозиційного фронту проти президента, вчорашній опонент Самопомочі, радикалів Ляшка і, навіть, БЮТу, Арсеній Петрович може знову випливти в якомусь новому політичному пулі. Тому, поночі двері на Банковій так грюкають, що мешканці навколишніх будинків борються з бажанням сходити в гості.

Не будемо наївними – всіх може перемогти саме Арсеній. Він вже заявив, що згоден на секторальне оновлення Кабміну для чого готовий віддати президенту ключові в ньому посади. Конституція тут ні до чого, яка – проти. Ніхто не буде придумувати новий «Ющенківський Універсал». Наші мізки здадуть на тиждень-два в хімчистку, і ми зрозуміємо, що це може бути найкращим варіантом для стабільності, мирної перемоги над Путіним і недопущення 50 гривень за 1 долар. Головне – переконати президента у відданості. Єдина проблема замінити вже нетерпимого на Банковій Авакова на Луценка.

В принципі все можливо. Президент хоче все більше і більше влади, його команда і всі преторіанці – ще більше потоків і нових схем. Тут і є проблема. Яценюк теж з командою. А ділитись – важко, якщо можливо.

У президента дуже суворі часи. Не має кому закрити його разом із Яценюком десь у кабінеті, аби вони припинили між собою війну і подали один-одному руки. Саме так зробив Віктор Ющенко у 2005 році, закривши Тимошенко і Порошенка для примирення. Але рукостискання не відбулося, чому у 2006 році регіонали перемогли на виборах.

Сьогодні, у Перший день Великого посту, Юрій Луценко заявив, що у президента і коаліції, яка нараховує неймовірних 237 штиків є переконлива кандидатура на посаду прем`єра. В такий день обман майже смертельний гріх. Повіримо. Було би справедливо і по християнськи як би з нами ще й не гралися в «дурня», і назвали цю, і з ким узгоджену, і з яким рейтингом хоча би суспільної симпатії, чергову креатуру Банкової проти Яценюка.

Все марно. Аналітики президента намагаються тримати його в теплій ванні. Власне це драма всіх українських лідерів. Навіть якщо на якийсь час вдасться домовитися про «коаліцію за посади і потоки», тобто створену на корупційній основі, то об`єктивний історичний процес розкручування внутрішньої кризи неминуче зобов`яже президента до дочасних виборів парламенту. Його ультиматум «ніколи», як і інші, не спрацює. Забороняти легітимні демократичні вибори в Україні і проводити їх для сепаратистів, які вбили вже біля 10 тис. українців, ніяк не підтримує хиткий суспільний компроміс.

Порошенку будь за що необхідно отримати стабільність. Без неї, Захід, який повільно опускає над Україною м`яку залізну завісу, припинить фінансування її важко хворої фінансово-економічної системи. Ділова і клептократична еліта штовхає президента вижати останні гривні з допомогою перебільшених тарифів і ренти. Тому необхідна не імітація рішень, а новий сценарій перезавантаження політики управління країною. В іншому випадку нам не тільки відмовлять у допомозі, але й підірветься однодумність відносно збереження антиросійських санкцій. Президента більше цікавить контроль через своїх довірених осіб на якомога більшій кількості важливих посад. Тому він не довіряє інститутам і не керується принципами меритократії, де найважливішою є компетентність. Він важко чіпляється за минуле. Не виглядає, що він зацікавлений як просуваються реформи. Найважливіше – як це виглядає з боку і як вдається створити вражаючий образ непохитного лідера і господаря. Це вже не працює. Згідно нового, оновленого урядом споживчого кошику його вартість складає 1611 грн. 48 коп., що відповідає прожитковому мінімуму. Це 200 грам рису (в день чайна ложка з гіркою), 90 грам гречки, 600 грам свинини (по 20 грам в день). Чоловікам: 1 штани на 4 роки, плавки на 10. Для жінок: три пари колготок в рік. Мобільники і памперси, за повідомленням міністра Розенка, не передбачені. Німецька сім`я із 4 чоловік закуповує на тиждень продуктів на 347,64 євро; в Польщі – 151,27 доларів. Улюблена їжа сім`ї свинні ноги з морквою, селерою і пастернаком. В Бутані – 5,3 доларів на тиждень. В Чаді – 1,23 долара.

Обговорюючи Уряд, реформи в державі, нам треба визначитись куди ми рухаємось і що пропонуємо українським виборцям. В цьому контексті влада мусить себе усвідомити як найнята ними для виконання їх інтересів і замовлень.