Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

«Roshen» в точці кипіння
07.04.2016

Найбільше турбує, що президент Порошенко зовсім не бажає скористатися «вікном можливостей». Яке ще відкрите. Аби гідно, без надмірних репутаційних втрат для держави і особисто для себе вийти із «офшорного скандалу». Напередодні референдуму в Нідерландах всі місцеві ЗМІ надрукували критичну інформацію про офшори Порошенка, а в день референдуму ділове видання NRC закликало на своїй обкладинці сказати Україні «НІ».

У цей час єдиний власник «Roshen» просить у Японців, до яких він несподівано прибув з офіційним візитом «…відділити його від інших учасників офшорного скандалу, оскільки це публічна дія і це підприємство не отримало жодного пенса з України». Петро Олексійович впевнений, що йому, як завжди, вдасться заговорити не лише українців, але й міжнародну спільноту. Проте, він марно недооцінює глибину враження його політичного іміджу і дискредитації інституційного статусу Глави держави. Практично жодних шансів виділити себе тільки метафоричною красномовністю із скандального списку «панамських документів» Mossack Fonseka у нього немає. Не варто сприймати заяви представника Держдепу і Ангели Меркель разом з Крістін Лугард як його особисту підтримку. Швидше навпаки, вони рішуче і в подальшому збираються підтримувати Україну на шляху реформ, але ще більш жорстко вимагають боротьби з корупцією. Тобто використанням посад і державної служби у власних інтересах. В тому числі для отримання непрозорих доходів у Віргінських, Кіпрських і Нідерландських, Панамських та інших «податкових гаванях».

В уяві західного виборця, ким би він не був, у президента немає жодної можливості, юридичного права, економічного мотиву, виконуючи свої обов`язки ще й морального лідера, використовувати будь-які оптимізаційні податкові схеми. Тим більше закордонні офшори. Тому, що морально-етична, політична і юридична відповідальність президента нерозривно пов`язані і тільки в сукупності дають йому право на управління державою. Розрив цього ланцюга руйнує його демократичну легітимність і є підставою для позбавлення суверенітету. Через процедуру імпічменту. Вона є єдиним способом розслідування його дій і притягнення до відповідальності. Саме спеціальна тимчасова слідча комісія, її спеціальні прокурор і слідчі мають зробити юридичний висновок чи є неетична поведінка гаранта національних інтересів формою зловживання службовим становищем, що потягло тяжкі наслідки для держави, чи це «чесний бізнес».

Чим більше Петро Порошенко буде говорити, що його «компанія – одна із самих прозорих в Україні, а структура власності – це унікальний випадок, що в «Roshen» немає ніяких офшорних структур, все дуже прозоро, і ви не найдете такої другої людини, яка би так прозоро поступила», тим менше в це буде вірити величезна авдиторія, яка розсілася на стільцях з попкорном і чекає продовження «офшорного скандалу». Можливо, треба було відкласти візит до Японії, який принципово нічого не визначає, а зосередитись на діалозі зі своїми виборцями. Він ще не розуміє, що наніс найбільший удар по національному бізнесу, показавши ненадійність українського ринку і системи його захисту.

Немає сенсу заморочуватись на Інтернет-розслідуванні цієї ситуації. Помітимо тільки деякі деталі.

Перше. Це далеко не перший офшорний скандал навколо президента. The Guardian нагадала йому одразу після заяви про «прозорість особистого бізнесу» у використанні офшору Intraco Management Ltd для закупки у дочки «Газпрому» 500 тонн авіапалива для України. В лютому стало відомо, що Голандський офшор Salazie BV купив 25% акцій компанії Ахметова «Нафтогазвидобуток». Це та доля, яка колись належала Петру Порошенку. Тому, покупця з ним вперто і пов`язують.

Друге. Попри спроби радників президента пояснити, що акції офшорів не мають вартості, неспростованою інформацією залишається їх вартість в 1 тис. і 2 тис. доларів. Якщо це так, то ми маємо пряму інвестицію грошей за кордон, на що потрібен дозвіл НБУ. Крім того, непростим питанням є створення офшорних компаній для майбутньої реалізації «Roshen» через інвестиційний бутік Ротшильдів FinPoint. Справа в тому, що завдяки президенту в Україні діє законодавство про трансфертне ціноутворення яке забороняє використання іноземних юрисдикцій для податкової оптимізації. Треба також чітко розуміти, що трейдінг, виплата дивідендів, особливо, кредитів між пов`язаними сторонами, фіктивна оплата послуг, інтелектуальних прав, можуть бути способом відмивання грошей і корупційних схем.

Третє. Президент переклав усю відповідальність за створення «blind trust» і відкриття в час війни на Донбасі трьох офшорних компаній через панамську юридичну компанію на підпорядковану йому фірму «Авеллум». Але низку юридичних дій (особисті підпис, нотаріально завірена довіреність, копія паспорта з підписом, уточнення анкетних даних, тощо) він змушений був здійснювати особисто. Ну, хоча би тому, що на цей момент повним і неподільним юридичним власником 85% акцій компанії «Roshen», через ланцюжок інших компаній, являється Петро Порошенко, володіючи 100% акцій компанії Called Prime Asset Partners Ltd. Траст не відбувся.

За цією схемою Порошенко діє і в Мінську, делегувавши туди, поза міжнародним правом і Конституцією, «людей без відповідальності». Як глава держави він залишається осторонь цього процесу доленосного для України. Хоча всі знають, що усі ключові рішення по «мирному плану» з Путіним глава держави приймає особисто. Це дало підстави Дрю Саллівану, редактору і засновнику OCCRP, одного з ініціаторів публікації «панамських документів», заявити в інтерв`ю «Апострофу», що «український президент сказав своєму народу неправду. Можливо у нього були на те причини, або він сам не знав, що відбувається… Політик не може переводити свою крупну компанію в офшор, аби не платити податки, коли його країна вимагає, щоб бізнесмени виводили свої активи із офшорів і платили податки. Це дуже лицемірно».

Австралія, Нова Зеландія вже заявили, що проведуть розслідування з приводу участі політиків у офшорних схемах. Прем`єра Ісландії вже допитує двометровий слідчий по кризовим і особливо важливим справам Olafur Hauksson. Він приховав офшор на Сейшелах, який законно відкрив задовго до зайняття політикою, від суспільства. Та ще й продав вже публічною особою половину своїх акцій в ньому за 1 долар рідній дружині. 10 тис. ісландців, із 325 тис. всього населення, негайно вийшли з маршем протесту і таки змусили його подати у відставку.

Власне й Петро Порошенко створив свою бізнес імперію в основному будучи політиком, чиновником-високопосадовцем і президентом країни.

Більше як 500 тис. бразильців, а тиждень тому - вже 3 млн., почали вимагати імпічменту президенту Ділмі Русеф. Вона, як і наш гарант, обіцяла «бути іншою та сильною в боротьбі з кланами». Бразильці втомилися від корупції, розграбування країни кланами, брехні і безкінечних метафор. Особливо їм допекло призначення Головою Адміністрації колишнього президента Бразилії Луіса Ігнасіу Лулу да Сілву. Це все одно, що призначити Гройсмана прем`єр-міністром. Тоді створення нової Сім`ї практично буде завершено. Натомість неминучому діалогу про хоч якесь оновлення політичної системи через дочасні вибори, на тлі офшорного скандалу нам не перестають нав`язувати думку саме про це рішення президента. Наприклад, якихось 40% експертів опитаних інститутом «Діалог» за «підтримки організації Євроініціатива» розгублений по офшорах електорат переконують, що «тільки Гройсман може вивести країну з кризи».

Один із активних експертів Романенко, можливо іронізуючи, заявив, що «країна тримається на корупційно-олігархічному консенсусі. Якщо його прибрати то вся конструкція з гуркотом валиться». Це все одно, що не лікувати хронічного наркомана, бо його життя тримається виключно на наростаючій дозі героїну.

Президент зобов`язаний, в силу свого добровільного вибору стати главою бідної держави, яка при ньому почала розвалюватись і швидкими темпами виходити за межі навіть третього світу, показати особисту волю і рішучість вийти із цього мертвого піке. І треба почати із себе. Зовсім не варто погрожувати розслідуванням відносно всіх українських громадян за підозрою в участі їх в офшорних компаніях. Ще краще – почати лібералізацію економічного життя, провести амністію тіньових капіталів та перетворити Україну в легальну прозору податкову гавань для зовнішніх і внутрішніх інвесторів. Інакше, рано-чи-пізно, спрацює план Томенка – для врятування іміджу держави і президента «Roshen» може бути націоналізований. Найшвидше - це неможливо. Але політичні ризики для людей, які в одній особі поєднують політику і бізнес, є бомбою сповільненої дії. Вона вибухає без попередження.