Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Стартап
05.04.2019
Реальність все більше зникає. Танцюють химери в тумані президентського турніру. Спереду леви, ззаду дракони, а посередині – кози. Вони гучно блеють і б`ють копитцями в соціальних мережах, засипаючи їх чорними пахучим кульками.

Порохоботи перегруповуються і сіють ненависть до Зе і його виборців. Переможець першого туру за кулісами готується вийти на сцену. 37 розчарованих кандидатів зайняли гальорку і гризуть нігті. Страх провалу Гаранта та інстинкт самозбереження неможливить навіть віртуальний дрейф до нього. Гірка образа, амбіції, зарядженість владою, егоїзм не дають їм цивілізованого шансу конвертувати програш в підтримку можливого лідера змін.

Їхні виборці зроблять це без них. У цьому проглядається ризик втрати довіри значної частини з них. При певному успіху нового президента вони залишаться з ним.

Справа не у виборах Глави держави. Петро Порошенко, попри неймовірні зусилля, ресурси , маніпуляції і особисту титанічну місію, потерпів скрушну поразку. Поки що в стратегічній битві. Виграти війну, перемогти в другому турі, в теорії можливо. Тільки у випадку, коли він оборонить, врятує державу і народ від непереборного лиха і біди: «Москва нападе», бойовики оголосять про капітуляцію, вночі будуть арештовані всі топові корупціонери, тощо. Путін міг собі подібне дозволити, спираючись на глибинну Росію – армію відданих йому силовиків. Спільне звернення з Турчиновим до Гройсмана перевірити на поліграфі керівництво «Укроборонпрому» виглядає насмішкою або панікою.

Велика спокуса вдатись до брудних «чорних» політтехнологій та інформаційно-пропагандистського тотального кілерства комедійного актора як напрямок основного удару. Найшвидше виборець це розуміє. Ще менше варто розраховувати на спільні дебати з ним. Зовсім ненадійна тактика, яку він тривало й ефектно використовує на онлайн-ефірах за принципом айкідо.

Команда Петра Олексійовича допустила три фатальні помилки. Вони можуть коштувати йому надто дорого.

Перша. Вибори президента стали продовженням революції, реалізацією революційної ситуації яка тривало розвивалась. Діють її правила і принципи, а не політтехнології боротьби за владу. Це течія незавершеної революції в пострадянській країні, яка виникла як результат договірного суверенітету, а не у визвольній або громадянській війнах. Натомість черговому, вже збройному, Майдану, в українців з`явився ідеальний план на мирну і легітимну передачу влади. Українська весна. У слід за «Балканською» і «Арабською». (Правда, журналісти УП Романюк і Корнієнко називають її чомусь «Тихою антиреволюцією»).

Критичний виклик пасіонаріям Росії на тлі добровільної відставки «вічних» Назарбаєва і президента Алжиру Бутефліка.

Друге. Суспільство, виборці, стомилися і не хочуть чекати. Їм потрібен не головнокомандувач, а політик надії, здатний змінити повістку розвитку країни. Новий провідник їхніх інтересів, який може почати з чистого листа. Вони хочуть повного перезавантаження політичної системи. Немає значення прізвище їхнього лідера. Але він категорично не може бути пов`язаний із пануючим політичним класом, клептократією і вчорашньою владою. Тому, вони так боролись за лякливого Вакарчука і відмовили в довірі Тимошенко, Гриценку, Ляшку та іншим.

Зеленський фронтмен змін. Він не вів в класичному розумінні виборчу компанію, не розкидався виборчими меседжами, не зустрічався масово з виборцями, не просив їх довіри і нічого не обіцяв. Стібався, працював з концертами, смішно зустрічався з послами і ЗМІ.

Ігор Гринів не зміг його розкусити, розшифрувати. Він ліпив з нього маріонетку, клоуна, неофіта, невігласа. В той час його візаві все більше набував рис монстра, який боронить свою печеру. За старою звичкою та інерцією він не оцінив стану громадянського суспільства, яке тривало колективізувало свій опір олігархії в умовах цифрової інтернетспільноти, що швидко глобалізується і все більше перетворює зовнішню повістку у внутрішню.

Феномен Зеленського лежить в технології стартапу імплантованого ним в політику. Цей досвід він переніс із створення суперуспішного «Кварталу 95». Його поведінка, виборча політика, будується виключно на основі інновацій та інноваційних технологій при стартових досить обмежених ресурсах. Назвемо це «гаражною політтехнологією». Невелика група креативників, які занурюються з шоу-бізнесу в політику, розробляє асиметричну технологію політзмагань і постійно її змінює, шукаючи найбільшу нішу споживачів і клієнтів. Шоу. Поки політика не сприйметься як видовище. Це один із ключових наслідків глобалізації і дрейфу цифрового світу. Межа між політикою і шоу поволі зникає, аж поки не зовсім зітреться. Порошенко тривало використовував прийоми шоу в політичних мізансценах. Зеленський високими темпами завантажив шоу у політику: дебати на стадіоні за участю всього ТВ і ЗМІ, за умови медичної довідки про стан здоров`я, алкогольну залежність і фактичне вибачення за образи. На все – 24 години. Лайф Шоу. Чистий коучінг для суперника, який заплутався в житті і йому треба стати на шлях істинний. Президент «повівся». Він розглядає дебати як переможну для нього політтехнологію. На сцені професійного актора?

Третя. Як не дивно, українці зовсім не обирають головнокомандувача. Чи не головна фішка Порошенка випала із його мобілізаційної повістки. Військові ООС і в Конго не проголосували дружно за нього. Страх і ненависть, якими його політтехнологи живили компанію, згуртували навколо нього надто слабке електоральне ядро для перемоги. Навіть із масштабними маніпуляціями, підкупом і фальсифікаціями. Виборці після мирної здачі Криму і стратегічного провалу на Донбасі, виходу із Будапештського договору по змові з Москвою в Мінський переговірний процес з бойовиками-терористами під прикриттям «Нормандського формату», створення «окопної армії» і імітація реформ ЗСУ, помножена на тотальну корупцію в системі оборони країни, хочуть «перезавантажити війну» з Кремлем і покінчити з невизначеністю, політикою подвійних стандартів і вбивствами українців.

Країна летить в штопорі.

Зеленський не політик. І не планує тривало ним бути. Для нього це чуже середовище, невідомий і лякаючий світ. Тому він пропонує стартап. За Forbes I Business Week, які ще в 70-х використовували його для компаній з короткою історією. Хвиля стартапів переросла в мейнстрим світового прогресу в 90-х під час буму пухиря доткомів мережі інтернету.

Ерік Рис в книзі «Ощадливий стартап» визначив його організацією, що створює новий продукт або послугу в умовах високої невизначеності. Це і робить Володимир Зеленський. По суті, він хоче повністю перезапустити всю політичну систему, яка нераціональна, постійно продукує все гостріші і глибші кризи, неконкурентна і нездатна до будь-якого прогресу. Тому, його програма чітка, жорстка, революційна і протилежна Порошенку. Ключ – в швидких кардинальних змінах у всіх, без виключення, сферах держави, суспільства, функціях влади із відновленням та модернізацією систем стримування і противаг.

Євангеліст стартапів, есеїст Пол Грем вважає швидке зростання головним двигуном стартапів.

Зеленський діє в цьому напрямку, не вдаючись до невизначених і абстрактних обіцянок. Як традиційної політики. Він перетворює стартап на культурно-політичний феномен. На основі створення спільних цінностей всього суспільства і відчуття значущості вкладу кожного його члена. Це, врешті, може покінчити з розколом українців по лініях розломів, штучно створених політтехнологами Януковича і Порошенка.

Зеленський не представляє ані Схід, ані Захід, ані «своїх», ані «патріотів», олігархів або політ-бізнесові корпорації яким влада потрібна для швидкого збагачення і перемоги над конкурентами. Тому, він хоче створити реально незалежну судову владу і позбавити правоохоронні органи разом із спецслужбами втручатись в економічну конкуренцію.

Розвіємо ваші сумніви від цих висновків. У стартапа – 5 основних стадій: посівна (seed stage), запуск (startup stage), зростання (growth stage) і вихід (exit stage).

У передноворічну ніч Зе «посіявся», заявивши про готовність балотуватись в президенти. Десь тут він почав залучати «посівні інвестиції» у якихось венчурних інвесторів, які не боялись вкладати в нього ризикові капітали в умовах високих невизначеностей, системи невідомих проблем. Їх усіх об`єднувала одна ціль – інші перспективи. Можливо, це власні, або кошти родичів, друзів і «дурнів» - «fiends, family and fools». Порохоботи переконані, що це проект Коломойського, а, отже, Зе його «маріонетка». Тоді це не стартап, а чергова боротьба олігархів за державу як ресурс. Проте, що робить Зе зовсім не схоже на відомі нам впливи на політику Коломойського, людини епохи безконтрольного олігархату. Хоча і героя війни з Кремлем і особистого ворога Путіна. Йому легше і надійніше було б домовитись із леді Ю. Вони близькі. До того ж, у команді Зе ніхто не помітив нічого схожого на «смотрящего» олігарха в глибокому екзилі.

Інвестори Зе вкладають гроші в ідею змін, а виборці в образ Голобородька – народного президента, сільського вчителя, слугу народу. Це маркер, який «посіяв» Зеленський із командою задовго до виборів президента як альтернативу політиці Порошенка. Паралельно з ним Голобородько керував країною на стороні народу. Глядачі від сезону до сезону, від серії до серії, перетворювались у його виборців. Коли сформований в їхніх мізках чіп запрацював, Голобородько-Зеленський, особливо не витрачаючи зусиль, легко переміг у першому турі президентських дербі.

Це повна інновація. Раніше цього взагалі не було. Зеленський не просто трансформував тему «покращення і реформ», розуміючи, що вона приречена на фіаско. Він запропонував зовсім несподівану, невідому ще ідею створити новий соціально-політичний продукт. В іншому, цифровому, мультифункціональному світі, який постійно інтегрує спільні цінності, нову цивілізаційну культуру і ментальність. Українські мігранти в Польщі дружно проголосували за фронтмена Зеленського. На відміну від їхніх зомбованих псевдонаціоналізмом і метафоричним патріотизмом постмайданного президента, галичан.

Стартапи ніколи не використовують агресивних маркетингових і піар-методів направлених на невидиму розкрутку ідей. Тобто маніпуляції. Зеленський демонструє чи не нульову толерантність своєї компанії. Порошенко веде її жорстко і агресивно, намагаючись на залишити нікому з опонентів жодного шансу на відповідь.

Стартап Зеленського ще має доказати нам свого життєстійкість, можливість масштабування. Тобто перспективу довгострокового розвитку і нового курсу. Плюс – національну дієздатність нової політичної машини. Виборці однозначно хочуть зменшити, звести до мінімуму неконтрольовану кризу ареалу свого життя і отримати зрозумілий план - надію мати тривале комфортне існування.

Зеленському, таким чином потрібна зрозуміла політична архітектура і надзвичайна, креативна, заточена на державній інженерії, команда. Протилежна кумівській, непотичній, споживчій системі Петра Олексійовича. Про це треба думати з перших днів входження стартапом в політику. Час маніпуляцій, солодких обіцянок і підступних технологій промивання мізків чи пропагандистських кліше прийомів пройшов. Або швидко проходить. Вижити в новому порядку денному, коли зовнішня політика стала внутрішньою, а повернути повний об`єм суверенітету неможливо, можуть лише грізні диктатори, спираючись на непереборну силу, або нові відкриті лідери зі ставкою на спільні цінності і якість життя для всіх.

Треба врахувати, що Зеленський почав свій політичний стартап з нуля. 30 відсотків виборцям це сподобалось. Їх застали зненацька. Але вони не готові продати вчергове державу олігархам і повернутись до люмпенства. Технологія стартапу, як бачимо, запущена на високих, дуже високих швидкостях. Одночасно оцінюються всі можливі доступні в аналізі ризики на тлі розгортання системної роботи і наростаючих викликів від армій опонентів і ворогів. У Зеленського ще немає власної політичної команди і стратегії виходу з другого туру на Банкову. Нічого юридично не структуровано і не програмовано. Ми всі занурюємось в платформу маркетплейса, - онлайн курсів нових політичних змагань з використанням українського політичного стартапу.

Негайні реформи: судова, податкова, правоохоронна, медична, пенсійна з «перезапуском антикорупційної інфраструктури», ГПУ та СБУ – перші закони – зняття недоторканості з усіх недоторканих. Вибори через інтернет на основі прямих пропорційних списків. Швидкий доступ до реалізації всіх свобод. Рух в ЄС і НАТО, «як запоруки нашої безпеки» через пряму демократію-референдум. «Мир для країни через Будапештський договір» з «поверненням окупованих територій і відшкодування агресором всіх збитків – здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин». «Українець – основний акціонер держави». «Підозрюваний в корупції не вийде під заставу, а в засудженого – конфіскують майно і заборонять довічно займати державні посади».

Зеленський пише все, що хочуть всі українці.

Суцільні інновації, які вже давно працюють у розвинутих демократіях. Натомість пошуку ще кращих з них для виборців, штаб президента наймає самого чорного з чорних політтехнологів для занурення українців вчергове в бочку з лайном і розколу суспільства.

Можливо, варто просто повірити. В стартапах іноді реалізуються й божевільні ідеї: від автомату по складанню штанів, кросівок із сонячними батарейками, які заряджають iPhone, до автоматичної мобільної парковки та регулювання трафіку зменшення дорожніх корок. Українцю Едвіну Ленду, вічно нетверезому, ніхто не вірив в миттєвий друк фотосвітлин. Він створив Polaroid Corporation. Нас важко, проти американців, було би зацікавити стартапом по сортуванню шкарпеток з мобільним додатком.

Є значний шанс оцінити стартап Володимира Зеленського в змаганні за Україну. Він один. Битви стартапів не буде. Його опонент розраховує на політтехнології і ресурси глави держави.

Ми маємо всі шанси почати жити в іншому світі. Разом із його кращою частиною. В новій Зелландії виборці взагалі готові проголосувати за політика чат-бота по імені SAM. Він знає все, що стосується політики і правильних рішень для виборців. Головне, він не може спричинити своєю програмою нікому жодної шкоди. Але змушує задуматись про функції влади, як абсолютно неупереджений, чесний, віртуальний лідер, враховуючи в повній мірі суспільну думку. Хоча спільники Макрона із «Вперед, Республіка» заявляють під натиском «жовтих жилетів», що «Франція – не стартап», прийшов час не думати, а приймати рішення про злам корупційної правлячої олігархії. Хоча би й несподіваним революційним стартапом, на який вже позитивно зреагували внутрішні і зовнішні ринки.