Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Бінарна турбулентність
23.04.2019
Взявши в заручники сера Черчилля і, ледве вийшовши із важкого виборчого нокауту від актора сарказму Зеленського, ще у статусі президента Петро Порошенко заявив учора своїм прихожанам і затятим порохоботам, що він ніколи не здасться. Залишиться у політиці і продовжить боротьбу. В парламенті. А через рік, але не пізніше 2024-го, повернеться в апартаменти Банкової. Він не прийняв свою скрушну поразку і вирішив повстати. З попелу. Спалений протестом і гнівом майже 74% виборців, котрих вважав винними йому за спасіння України. Вони ж вирішили, що саме він ослабив державність, перетворивши країну дохідний ресурс, а владу – в інструмент корупційного доходу. Це глибокий і неподоланний ціннісний, цивілізаційний конфлікт між президентом Порошенком і більшістю українців. Назавжди. Які б окуляри не чіпляти на носа.

Отже, Порошенко не визнав перемоги Зеленського, продовжує боротьбу з ним за владу і не збирається відступати – «підставити плече». Виборці Зеленського не справжні українці, не оцінили мазепинську постать Петра Олексійовича, несправедливо відмовили йому в місії вбити дракона – Путіна. Його ж виборці вимагають від нього рішучих дій. Віддана до нестями Ірина Геращенко вже підпалила першу скирту із соломою – Зеленський і його команда "Менше, ніж за 24 години після виборів повністю спростувати всі свої виборчі обіцянки". Парубій заявив про високу готовність парламенту прийняти закон про імпічмент президента. Зрозуміло, якого. Якщо зважити, що Зеленський може не наважитись на його розпуск, то до жовтня є достатньо часу і можуть бути створені серйозні причини для демаршу проти нього. Усе ТВ в руках його опонентів.

Поки Петра Порошенка адміністрація купає в теплій купелі перед екзальтованими прихильниками, на політичному ристалищі адепти реваншу зносять до купи бінарні суміші. Кожна окремо – швидше нейтральна або малонебезпечна. Змішуючи їх, отримуємо хімічну бомбу, яка миттєво може знищити спробу Зеленського і його невідомої команди почати будувати країну змін.

Люди Януковича. Вони ж люди Путіна, який уже висунув ультиматум Зеленському: переговори лише з бойовиками, воєнна автономія Донбасу і всеосяжна амністія на базі Мінських угод в обмін на дружбу, дешевий газ і гігантські інвестиції. Про Крим – забудьте. До цього часу вибори його не визнає, хоча поважає вибір українського народу. Майже як Порошенко. Зустріч також можлива, якщо ми думаємо однаково.

Люди Януковича пішли у наступ. З-закутків. Не фронтальний. Вчорашні опозиційні канали, соціальні мережі заповнені ними критикою Зеленського і маніпулятивним, витонченим просуванням кремлівської повістки. В країну збираються повернутися всі одіозні персонажі, які збудували «сім`ю Януковича» і прямо чи опосередковано причетні до організації вбивств і насильств на Майдані та спроби записати Україну в «Русский мир».

Вони неминуче зіллються в одному флаконі з людьми Порошенка за законами національної політики. Цього вибуху важкої токсичної суміші Україна вже може і не витримати. Гройсман створює свою партію і має намір перемогти з нею на парламентських виборах. Ляшко демонстративно не голосував за Зеленського, бо за Порошенка голосувати не дозволяв йому статус опозиційних вил. Гриценко – в сумнівах, нерішучості і невизначеності. Садовий – в жорнах смути і недовіри до часу. Тимошенко – протягує руку до сцени із закритим занавісом. Націоналісти, які забезпечили перемогу Порошенка у своїй Львівській фортеці, заявили про неприйняття Зеленського і готуються до мобілізації з жорсткою націоналістичною повісткою. Плюс маргінали, які дрібними стадами будуть топтати електоральне поле, залякуючи громадян жахами планів влади, підступністю Росії, нечестивістю старих політиків і готовністю скасувати, понизити, відмовитись, надати, створити і забути. В тактиці Нестора Махно.

Залишається 73,23% вірних. Точніше просунутих. Вперше в політичній історії України виборці не піддались на фокуси політтехнологів, почуттям страху, ненависті і ризикнули найняти на роботу незалежного головного управляючого країною. Людину з натовпу. Вони відмовилися від послуг професійних політиків, котрі тривало домінували над ними, і заявили про єдиний український народ: від Ужгорода до «поребрика». Їм потрібен кисень для життя і розвитку, народження дітей і стабільності в перспективі. Вони хочуть покінчити з війною, знизити тарифи і реалізувати себе тут, в Україні, а не Польщі, Іспанії, Італії чи Росії. Мультиполітичні, мультикультурні, етнотолерантні. Їм потрібні Томос, мова і армія. Але не як головне знаряддя, спосіб, формула свого виживання. Вони щиро бажають мати свою церкву, але хочуть аби дорога до храму була вільною для всіх. Їм потрібна українська мова. Не як інструмент тиску на інші, а як результат продуманої і ефективної підтримки її державою. Вони прагнуть бачити українську армію професійною і сучасною, яка дійсно здатна боронити країну реальною силою нанести супротивнику невідновлювальні втрати, а не утримуватись політиками п`ять років закопаними в польові, нефортифіковані окопи.

Зеленський може спертись виключно на цей, майже 14 мільйонний корпус, практичних українців, котрі хочуть швидких змін. Його завдання – зламати систему і вбити дракона. Всі винні в змові по втраті територіальної цілісності, кривавому насильстві на Майдані, корупційному розкраданню держави та інших тяжких злочинах – неминуче і швидко мають понести відповідальність. Інакше його виборці стануть і його вироком. Це єдиний, поки що, спосіб унеможливити реванш і допустити з`єднання бінарних елементів опонуючих політичних груп і реваншистів. Для цього потрібно перезапустити всю судову і правоохоронну систему України. Включаючи і Конституційний Суд. Спочатку на кадровому рівні, а потім перезаснувати – реформами.

Надзвичайно важливим є встановлення прямого діалогу з військовим керівництвом та оцінка стану ЗСУ. Очевидно, що Зеленському не варто чекати інаугурації. В цей час всі опонуючі йому політолігархічні і кланові групи активно переформатовуються і шукають можливості для формування коаліції реваншу. В краватках, з дискусіями спікерів і листами «моральних лідерів». Тут варто оцінити, що Москва максимально посилить гібридну присутність всередині України і всіляко буде використовувати час цієї невизначеності. Як і в майбутньому. Для створення обстановки хаосу, некерованості, конфліктності і пропагандистських атак на різноманітні соціальні групи. Все більше розхитуючи нестабільну переконаність виборців Зеленського і дискредитуючи його інформаційними атаками, розповсюджуючи фейки, влаштовуючи бої фабрик ботів і тролів, натискуючи на різноманітні больові точки внутрішньої і зовнішньої політики.

Зрозуміло, що Зеленський може вдатися, як досить професійний геймер до нетрадиційних способів протидії і підтримки високого статусу довіри до себе. Наприклад, вже сьогодні делегувати в усі інститути, які прямо чи опосередкована підпорядковані президенту, своїх радників. Це дасть йому можливість не лише тримати руку на пульсі політики і системи викликів, формувати стратегію на майбутнє, але й обкатати свою команду. Й перевірити себе на здатність бути президентом.

Велика політика – це вищий рівень рольової гри. Звичайно, вона вимагає професійної підготовки, бажано – енциклопедичних знань, ще краще – політичного досвіду. У ровесника Зеленського, президента франків Макрона, все це було. Але він не грав у КВН. У Зеленського досвід цієї гри може ще не раз знадобитись, коли прийдеться готувати домашнє завдання (інаугураційну промову перед парламентом, який може йому не аплодувати), або коли необхідно буде знаходити відповідь в цейтноті часу (бойовики розгорнули масштабний наступ на лінії розмежування).

Президент Зеленський вступив на територію високої турбулентності. Але він це розумів, передбачив і бажав. Його Голобородько був у гіршому стані, але не зламався. Більшою небезпекою є бінарність політичних сполук навколо нього. Вони можуть створити корупційну суміш разом із ним. Тоді він буде другим Порошенком і третім Януковичем. Непростим виглядає його альянс з лише одним олігархом, який має подолати всіх інших. Аби не стати маріонеткою. Найзагрозливішим виглядає сполучення українських політичних бінарних сумішей. Як зброя для реваншу.

Необхідні великі і сталеві…