Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

What the fucking hell, fuck?
25.04.2019
Володимир Путін уявляє себе велетнем. Схожим на тих, що жили з динозаврами і вимерли разом з ними. У розкопках - скелети трьох-п`ятиметрові, зі ступнею 70-90 см. Трамп саме тому не наважився на пряме зіткнення з його феноменом. Він поспішно евакуює США із ключових зон геостратегічних криз, які поволі роздмухують пожежу третьої світової війни. Путіну мало ліквідації системи стабільного світопорядку. Він не тільки напав на найбільш потужні військові демократії НАТО, США і Великобританію, але й продовжує тиснути на ще єдину неперевершену імперію сучасності. Вже на кордонах з нею. У Венесуелі. Зовсім не реагуючи на величезний комариний рій різноманітних санкцій. Завдяки марсіанській логіці політики твіттер-президента Росія Путіна залишається головним утримувачем високої доданої вартості не тільки на енергоресурси, але й на стабільний профіт економіки.

Москва перетворилася на багатопалубний авіаносець. З верхньої палуби вона атакує тремтячий від страху світ «Авангардами», «Кинджалами», «Посейдонами», «Сарматами» під прикриттям С-400 і мантрами про ексклюзивний «Русский мир».

З нижньої – Північним потоком-2 і «зеленою валізкою» Газпрому.

Путіна обдурили, що президентом знову буде Петро Порошенко. За провальним боєм на дебатах онлайн спостерігало від 5 до 10 мільйонів росіян. На чолі з адміністрацією Кремля. Шок і трепіт напав на царя і його двір. Зеленському висунули ультиматум: прямі переговори з бойовиками із всеосяжною амністією і воєнною автономією. Виключно в межах Мінська. Перед тим, у відповідь на «далекоглядні» українські санкції про заборону ввезення склопосуду, Росія ввела жорстке ембарго на нафтопродукти, ринок яких в Україні складає 80%. Легітимність українських виборів визнавати не збирається. В Думу вже внесли відповідний законопроект. Що, це «руська демократія» як танок навколо вождя.

Президент-сюрприз Зе змінив сценічний образ із пересмішника і рівновіддаленого від національного інтересу на твердіючого українського гетьмана: територіями, суверенітетом і народом – не торгую, людей за поребриком переконаю повернутись до рідної хати, готовий вести прямі переговори з Москвою за участі союзників і партнерів України.

Кремлю це не сподобалось.

Схід України абсолютною більшістю підтримав Зеленського. Він шукає в ньому відповіді на головне питання для себе – миру і возз`єднання. Новий президент поклявся це зробити. Зважаючи на велику стомленість війною російського суспільства, глибоку гуманітарну катастрофу і соціальну безодню ОРДЛО, деградацію Криму і перетворення його у воєнно-морську, ракетну базу Росії, у нового президента можуть з`явитися всі шанси розпочати нову лінію виходу із війни. Обопільної. Здавалось би, що і Путін стомився жити в нарощуваній ізоляції і опинитися в статусі лідера клубу дрібних диктаторів.

Аналітики і приватні розвідки, які намагалися вгадати Путіна по міміці його обличчя, рухах рук, ніг, голови, вух і плечей провалили іспит. Володимир Путін показав, що він не передбачуваний, інший, глибинний архитип, з окремим від зовнішньої цивілізації розумом і протоколом цінностей. Указом, згідно угодницьки прийнятих змін до закону про громадянство ручною Думою, він надав російське громадянство по скороченій процедурі жителям двох терористичних анклавів – ЛНР і ДНР. Ексклюзивно із гуманітарних переконань: їх, злочинно вбиваючих українців, не запросили прийняти участь у виборах президента України.

МЗС України, мляво, суто схоластично, поза контекстом висловило «рішучий протест» і «вважає цей документ юридично нікчемним та таким, що не змінить приналежність мешканців окупованих Росією територій Донбасу до українського громадянства». Нічого особливого не сталося. Це нам не завадить вважати «нових росіян» своїми громадянами. Європа зітхнула і промовчала. Лідерам Нормандського формату, канцлерші Меркель і президенту Макрону, можливо не встигли перекласти текст Указу Путіна. Ну, що ж, у нас є, врешті, Держдеп США. Він досить різко зреагував: «вкрай провокативна акція»… «як атака на суверенітет і територіальну цілісність України». Ну, і найголовніше, це «серйозна перешкода для реалізації Мінська і реінтеграції Донбасу».

Оцінимо ситуацію. Вона має всі ресурси різко змінити сам конфлікт.

Перше. Владімір Путін демонстративно вийшов із Мінська. Його українські і європейські адвокати це заперечать. Можливо. Але Мінські домовленості разом із декларацією Норманів були направлені на відновлення територіальної цілісності України через вибори українськими громадянами на окупованих територіях, які, в наслідку, мали би створити широку українську автономію і відновити контроль над міждержавним кордоном. Тепер в ОРДЛО буде проживати російське населення. З усіма наслідками і прогнозами, які можуть витікати з цього факту. Згадаємо, що Росія для захисту своїх громадян може вдатися і до ядерної зброї. Друге. По суті – це повзуча гібридна анексія. Воєнне захоплення Росією Донбасу з використанням парамілітарних незаконних угрупувань завершується політико-гуманітарним оформленням окупованої території. Як власної. Через насильницьке перетворення українців, реально – заручників, полонених і обдурених інформаційною російською машиною, в громадян Росії.

Третє. Таким чином Росія, вже не ховаючись вступила у прямий, відкритий конфлікт з Україною, використовуючи у воєнних цілях, не воєнні, а гуманітарні і політичні інструменти. Бойовики на лінії розмежування із числа вчорашніх громадян України, яких сором`язливо намагались назвати навіть повстанцями, з російськими паспортами перетворюються у чужих загарбників, агресорів, які напали на українську землю і вбивають українських громадян. Зрозуміло, що військові дії українських ЗС проти вчорашніх бойовиків і терористів тепер будуть, або в недалекому майбутньому, розглядатись як збройний напад на російських воєнних. Не важко зрозуміти, як може використати цей факт Москва. Як Казус беллі. Нової.

І останнє. Це, без сумніву, ще один ультиматум президенту майбутньої цифрової держави: почесна капітуляція з черговою дружбою на віки, дешевим газом і гігантськими інвестиціями, або війна.

Декілька висновків. Може так статися, що ми незабаром оцінимо п`ятирічний воєнний конфлікт з Росією як вигідний двом сторонам. Український президент ховав за ним власну капіталізацію і стратегію збереження влади на майбутнє, будуючи виключно на ній свою політичну повістку. Путін тримає в напрузі Захід війною в Україні, включивши в глобальну повістку силу, як спосіб розширення і домінування.

Зеленському, таким чином, як наступному президенту, закрили вікно можливостей, яке він розчиняв у заочній дискусії з Путіним, постійно декларуючи чітку думку про прямі переговори для знаходження «консенсусу». Тепер вони практично не можливі, оскільки президент Росії спиною не ходить. Крім того, Путін виступив своїм указом «чорним політтехнологом», як Моше Клюгхафт, в інтересах проросійських партій, лідери яких на президентських перегонах на Сході і Півдні України сильно програли Зеленському. Тепер його заганяють в націоналістичну повістку. Поряд із Порошенком, Свободою і Правим Сектором. Захищаючи державу, її суверенітет і національні інтереси президент Зе втратив значну частину маневру для подолання внутрішньої і зовнішньої кризи. Йому прийдеться або приймати рішення із надзвичайно слабкими позиціями у пошуках домовленостей з Москвою, або діяти з якимось модернізованим протоколом Петра Порошенка. Єдина надія, що Володимир Олександрович Зеленський, як професійний, вже політичний геймер, знайде третій шлях. Несподіваний і креативний.

Головною проблемою в нього буде Росія і Володимир Путін. Із чутливого діяча світу і його головного модератора він може швидко перетворитись у войовничого фанатика, який ставить смерть - вище життя, війну – вище миру а політику – вище моралі. Можливо справа не лише в ньому. Національна м`ясна асоціація РФ запропонувала віце-прем`єру Олексію Гордєєву ввести заборону ввозити громадянам з-за кордону хамон, пармезан та іншу вишукану м`ясо-молочну західну продукцію. Та ще й з обов`язковим доглядом всього багажу. Росія вже давно воює сама з собою.