Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Референдум по ОРДЛО і кіт Шредінгера
06.08.2020
У далекому 1935 році знаменитий австрійський нобелівський фізик Ервін Шредінгер запропонував мислительний експеримент. Він стосується механізму переходу від субатомних систем до макроскопічних. Суть проста, як нинішня ситуація із знищення державності українців Росією. Щоби не робив кіт, але коли він опиняється в сталевій камері із незалежною від нього диявольською машиною, він неминуче гине. Ця машина, так чи інакше його розмаже живого чи мертвого. Але, якщо робити вигляд, що нічого не відбувається такого, що реалізує загрозу, або лише спостерігати за котом за зачиненою камерою, не бачити його, то можна вважати, що кіт одночасно і живий і мертвий. Іншими словами, система перестає існувати при будь-якому змішуванні двох станів (війни і миру) і для свого виживання вибирає один конкретний. Завжди. Як закон. Москва – війну, Київ – мир. Кіт не може бути одночасно і живим і мертвим, оскільки не існує проміжного стану між цими полярними станами. Війна має або обов`язково закінчитися і наступить мир (для переможців і переможених), або миру ніколи не буде і війна буде вічною.

Нещодавно фізики з Єля знайшли спосіб врятувати кота. Точніше дати йому шанс. Якщо він проявить низку дивовижних здатностей рішуче боротися та ще й при сприятливих обставинах. Якщо оцінити такі шанси в умовно українського кота, то в реальній політиці «попередників і нинішніх» цього взагалі не проглядається.

Пан Стефанчук, віце-спікер «Слуги народу» запропонував сталевий ящик із диявольською машиною для українців – референдум щодо надання особливого статусу ОРДЛО. По-перше, як законодавець і трошки юрист, політик із свого домінуючого крісла в парламенті мав би, хоча б для себе, глибше оцінити його сутність і наслідки. Адже мова йде про спробу змінити шляхом прямої демократії територіальну цілісність України. Згідно простої формули Штайнмаєра, яку з невідомих причин Порошенко а потім у Парижі президент Зеленський вмонтували в зобов`язання України, «Особливий статус окремих районів Донецької і Луганської областей шляхом чесних, демократичних виборів у відповідності із стандартами ОБСЄ» (чомусь не України). Ще 16 вересня 2014 року ВРУ прийняла, і чинний на сьогодні, спецзакон про особливий статус Донбасу. Суть – створення за ініціативою і кошт України квазідержавного утворення на основі всеосяжної амністії бойовиків, надання їм надзвичайної автономії з елементами державності, повною незалежністю від Києва, але несправедливими зобов`язаннями, і широким правом міжнародноправових відносин. Особливо з РФ. 17 березня 2015 року ВРУ визначило навіть, і вельми чітко, території, які стануть «особливо автономними» із особливим статусом. Кота будуть переконувати, що це диявольська машина його не вб`є і все робиться в інтересах «євродецентралізації». Але прості і відомі закони історії свідчать про те, що ці території з особливим статусом будуть не тільки втрачені за добровільною згодою Києва, але й точно стануть тяжкою раковою пухлиною, яка буде пускати метастази на решту території Донбасу і України. Іншими словами – це гібридний спосіб вилучення суверенної території України. Звичайно, Москва могла би вдатися до псевдореферендуму як і в Криму. Але «Західний Болівар» точно двох не винесе. По-друге, референдум по ОРДЛО у версії талановитого віце-спікера підводить риску під дискусією навколо анексованого Криму, який змінами до Конституції РФ і плебісцитом прибитий великим цвяхом до федерального тіла агресора. Логічно, якщо навіть і говорити про якесь вирішення питання на референдумі про відібрані Росією території, необхідно ставити одинакові питання щодо Донбасу і Криму. Але виникає питання, з якою метою? Ці території світ послідовно, як і більшість українців, визнає суверенною територією України. По-третє, є досить прорахована загроза, що подібний референдум, навіть дискусії навколо нього з цього приводу, ще більше розколять Україну і українців. У тому числі можуть й привести до стану громадянської війни, параду суверенітетів і невизначеної кількості озброєних Майданів та формування територіями своїх парамілітарних армій для захисту. В принципі, на це і направлена технологія нового етапу гібридної війни із урахуванням критичної слабкості київської влади. Після референдуму у 2017 році про незалежність Каталонії, який привів до проголошення її незалежності, криза охопила всю Іспанію і Мадрид змушений був ввести тут пряме правління. При повній підтримці Євросоюзу і неможливості Росії підтримати каталонців. По-четверте, ну, і сам кіт Шреденгера. Навесні 1991 року, українці переважною більшістю на єдиному в історії Радянського Союзу референдумі висловились за збереження СРСР. Але той, менше ніж за рік розсипався. Дуже скоро, ті ж українці, 1 грудня цього ж року в 90,32% підтримали Акт проголошення незалежності України. У 2000 році, вони ж абсолютною більшістю (від 83% до 91%) підтримали механізми Леоніда Кучми по легітимізації політичних рішень і конституційних реформ. Чи є у пана Стефанчука психоментальний портрет українських виборців, які на новому референдумі щодо надання російським найманцям, бойовикам і терористам особливого статусу із неймовірними бонусами та спрощенням всіх їх гріхів не проголосують за це переважною своєю більшістю. Як свідомі швейцарці, які за останні 170 років провели більше як 600 референдумів. Але жодного по відчуженню своєї території іншим країнам. І останнє, юридичною основою самовизначення нації народів є належний їм національний недоторканний і невідчужуваний (невід`ємний) суверенітет. Але жодної нації і окремого народу на територіях окупованого Донбасу і Криму не проживають. Окрім – кримськотатарського народу, для якого Крим є історичною, етноформуючою землею. Проте, українська влада, вочевидь боячись Кремля, не наважується навіть у цих умовах внести відповідні зміни в чинну українську Конституцію про створення кримськотатарської національної автономії. При цьому вона всіляким способом, маніпулюючи фобіями і бажаннями людей отримати мир, спекулюючи на цьому, намагається знайти спосіб капітулювати перед Росією за дорученням українського народу. Якщо мова йде про права «русскоговорящих і чисто русских» то по цій ознаці у них немає жодних прав на якесь самовизначення. Оскільки поряд вже існує велика російська держава заселена ледве на одну третину.

Пам`ятаєте Твардовського:
Земли нетоптаной, нерытой,
Таящей зря свои дары,
Необжитой, недомовитой
И небом крытой
До поры.

Пряма демократіє не завжди є благом, якщо вона використовується як інструмент боротьби за владу, для експансії і війни. У цьому випадку людина, зі своїми правами і свободами, перестає бути суб`єктом влади і перетворюється на її ресурс. І за це приходиться дуже дорого платити національними інтересами. Як Французи і Німці, наприклад. 10 травня 1802 року 99,76% французів із 49,5% які голосували, обрали Наполеона Бонапарта пожиттєвим консулом. Вже через два роки 53% французів з 99,93% голосів призначили його імператором, перетворивши республіку у Першу Французьку імперію. Цей прийом використав і Гітлер, спочатку 89,99% німців об`єднали у серпні 1934 року пости президента і канцлера перетворивши Адольфа Алоїзовича у «Фюрера і Рейхсканцлера». Ці дві історії закінчилися кровопролитними війнами і поразками двох провідних держав Європи, які тривало перетворили їх у винних перед переможцями. Посилює тривогу і відчуття загрози, що пришвидшує зближення, не тільки прихована роздача компліментів Москві через настирні пропозиції якихось компромісів системі національної безпеки Леонідом Кравчуком, який очолив ТКГ і роздає вкрай непрофесійні, небезпечні і недалекоглядні коментарі, але й офіційна відмова Козака від переговорів радників в Нормандській групі, та офіційна погроза Владіміра Путіна надати пряму військову допомогу арміям бойовиків, які, на превеликий жаль, визнані останнім протоколом про «всеосяжний мир» рівним суб`єктом до ЗС України. Навіть провідні демократичні інформаційні інтернет портали придумують собі історії, що Україна суттєво потіснила Москву в гібридній дипломатії (бо МЗС виключений із цього процесу). Окрім, власне, підігрітої риторики, жодних результатів у зміні позиції Росії щодо придушення української незалежності немає. І не видно жодної перспективи у цьому напрямку. Чи буде всеосяжний мир, хоча би на лінії розмежування, буде залежати від чергових і неприйнятних поступок Києва. Саме на них натискує перший президент України, який «блискуче» відмовився від ядерної зброї, не отримавши натомість нічого гідного. На цьому етапі Москва поставила перед собою одну мету, яку вона буде досягати будь-якими можливими і неможливими методами: офіційно посадити за стіл переговорів ОРДЛО і Київ. Зробити його винним у громадянській війні українців та елегантно скинути із себе санкції, які поволі її підточують та отруюють.

Треба знайти спосіб випустити кота із сталевої камери.