Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Давид зверху Голіафа
30.04.2021
Нічого не буває нового у безкінечній течії ріки часу. Слабкий планує побити сильного. Як єврейський пастух Давид поцілив камінцем у саме тім`ячко Голіафу, а потім спокійно відрізав непритомному, його ж мечем, голову. На відміну від президента Зеленського перед тим, захищаючи батькових кіз та овець, він розбирався з левами і ведмедями. Наш лідер хоробро тролив владу і відчайдушно збиткувався над її спадковими вадами. Правда, камінець в нього один є – мир, яким він намагається поцілити у якесь слабке місце імперії і філософську голову Владіміра Путіна, який з невідомою метою копається особисто в історичних архівах і все частіше виступає архітектором культурно-естетичної і моральної основи російської «цивілізації».

Об`єктивно Владімір Путін – своєрідний руський богатир, головною місією якого – побити всіх. Хто прийшов з чимось, хоч віддалено, схожим на меч (Навальний), наївно сховався (Литвиненко, Скрипаль, Березовський), або просто не подобається, заважає, має слугувати (Україна, Чехія, Болгарія, США). Він найсильніший, постійно воюючий лідер ядерної держави. І найбільш непередбачуваний жнець страху. КГБ блискуче сформувало в ньому низку якостей професіонала спецоперацій, де вбивство є лише оптимальним способом досягнення поставленої цілі. Воістину, для Владіміра Путіна, війна, насильство, непереборна сила стала повивальною бабкою створення особистої нової російської імперії. Для беззастережного домінування постійно тримаючи палець на ядерній кнопці. Стягуючи половину своїх збройних сил на кордони з Україною для підвищення ставок у боротьбі за власну гегемонію із США, Владімір Путін демонстративно привів у високу ступінь бойової готовності, мобільні і стратегічні, ядерні сили. Показово і демонстративно.

Голіаф. Одним ударом меча розколе навпіл Україну. Поки європейські бюрократи і політики будуть чухати лоба, а американці створювати гарячі лінії з Шойгу і вводити «дружні санкції» проти Москви, Кремль авіаракетними ударами залишить Київ без моря і Східних територій.

Президент Зеленський ніколи й не приховував, що він буде шукати з президентом Путіним миру. На двох. Без сепаратистів ОРДЛО. Бо будь-які мирні ініціативи з ними для нього можуть стати ще більшою кризою, аніж для Януковича відмова від Асоціації з ЄС. І те, що зробив Володимир Зеленський вимагає подивитись на нього дещо по іншому. Не як шоу-мена з відосиками, а як лідера, який здатний вийти із звичної української пісочниці.

Спочатку невеличка констатація. Нормандська четвірка – вмерла. Меркель йде і головним бачить добудову, в шкоду Україні, «Північного потоку – 2». Макрон не став загальноєвропейським лідером і переживає серйозну внутрішньо-французьку кризу. Німецько-французькі кластери, написані разом із Москвою по формулі Штайнмаєра, можуть вибухнути в Києві розлюченою вулицею, яка не захоче дипломатичних переговорів. Путін стомився чекати капітуляції Києва у якійсь м`якій формі і втратив надію на другий, політичний фронт, створений при Петрі Порошенку у виді прокремлівської партії ОПЗЖ. Її лідери переконували Путіна, що виграють парламентські вибори. І рейтинги їх постійно зростали. Зеленський відмовився грати з ними в шахи і зніс важливу частину фігур з цієї гри. Президент Байден попав у пастку Кеннеді 1962 року, коли ставки в Карибській кризі були вищі життя. Папа з Ватикану написав послання йому і Хрущову, яке стало точкою повернення до деескалації, про що неодноразово заявляв сам Генсек Микита. Потім Папа Павло ІІ змирив Англію з Аргентиною у війні за Фолклендські острови. Дива у миротворенні нового Папи бентежать розум. Здається, у 2014 році він запросив на спільну молитву двох непримирених ворогів ізраїльського прем`єра Шимона Переса і главу Палестини Махмуда Аббаса у Ватиканські сади, де після спільної молитви вони довго обнімались. Тоді це зрушило мирний процес, якби не тероризм. Пізніше в 2019 році Папа Франциск мив і цілував ноги ворогуючим суданським лідерам, закликаючи їх до миру.

Запрошуючи Владіміра Путіна зустрітись у будь-якій частині Донбасу, Володимир Зеленський чудово розумів, що Великий Путін запросить його до Москви. Як васала. Це взагалі традиції Золотої Орди, де у хана можна було випросити ярлик на княже управління. В аналітиків на Банковій не було жодного сумніву, що будуть червоні лінії по Криму, переговорами тільки із лідерами ОРДЛО, гарантіями для російськомовних, відмова від ЄС і НАТО. Дочекавшись відповіді разом з Лукашенко від свого візаві, витримав паузу по Станіславському, Володимир Зеленський елегантно запропонував двосторонню зустріч у морального стовпа світу і пророка миру Папи Римського. Виглядало це так, ніби він діяв у слід за запитанням журналіста італійської газети «La Repubblica», який у роздуми про правильність місця зустрічі з Путіним запропонував Рим або Ватикан.

Наївні почали хіхікати, що Ватикан про це нічого не знає і ніхто з ним нічого не узгоджував. Дипломатія Святого Престолу не знає хайпу, і працює по древніх канонах в яких таємничість є головною ознакою класу і професійності. Президент не тільки зустрічався не так давно із Папою Римським, але й про щось один-на-один з ним розмовляв, запросивши його на 30-тиріччя нашої Незалежності. Потім у Ватикан з таємним візитом прилітав Єрмак, головний переговірник президента по різноманітним ексклюзивам. Нарешті там був прем`єр Шмигаль, головне завдання якого було показати тяглість відносин Києва з Папою.

Це домашня заготовка київського президента, яка змусила Кремль задуматись над своїм майбутнім. Бо Папа Римський, за яким стоїть більше мільярда католиків, володіє такою магією впливу, що відмова Путіна від зустрічі може ще стрімкіше посилити кризу особисто Путіна і Росії в цілому. На тлі все більш очевидних фактів ведення Москвою війни проти країн НАТО на їх же територіях. І неспроможності цього воєнного альянсу застосувати хоча би погрозу введення в дію ст. 5 Договору. Владімір Путін, здається, знаходиться в добрих стосунках з Папським Престолом. Він тричі зустрічався з Папою Римським.

Це єдине місце де Володимир Зеленський може говорити про мир з Владіміром Путіним. Дивитись йому в очі і не боятись гіпнозу в присутності Понтифіка. Путін при цьому може відбутись загальними фразами і закликами, але змушений буде визнати себе стороною переговорного процесу у воєнному конфлікті з Україною. Морально. Можливо, прочитавши спільну для усіх християн молитву «Отче Наш». Разом із Папою і Зеленським. Зеленський, у свою чергу, не дасть звинуватити себе в зраді і перетинанні будь-яких червоних ліній. Головне, ця зустріч може показати, чи готовий Владімір Путін до компромісів щодо війни з Україною.

Вашингтон захвилювався. Після інтенсифікації треку по зустрічі Зеленського з Путіним, що могло стати несподіванкою для Вашингтона, Держсекретар Блінкін терміново летить у Київ для корекції спільної позиції, заявивши про те, що на Саміті Байдена з Путіним (15-16 червня), чи не головним питанням буде розмова про Україну. З одного боку жодного розуміння, як і жодного шансу, на компроміс на відновлення територіальної цілісності України немає, і не може бути. Російський президент не бачить незалежності Києва ні при яких обставинах. Поняття миру для нього – це капітуляція перед переможцем. Максимум – почесна. Здається, українська дипломатія на чолі з президентом мала би працювати спільно з американцями для відновлення через Саміт Байден-Путін діалогу по формулі Будапештського меморандуму. Бо Мінські угоди, які можна вважати дипломатичною катастрофою президентства Порошенка, якраз є головною гібридною зброєю Кремля, яка при будь-яких сценаріях робить Україну беззахисною і веде до поразки.

Швидше за все, енергії, достатнього палива для мирного процесу не знайдеться. Його не існує, якщо не копатися в голові президента Росії. Буде як було. Україна поволі буде тонути у важкому болоті Мінського процесу поки справжній Давид не вразить Голіафа. Нарешті треба відмовитись постійно обирати паралельний курс з єдиним гарантом нашої державності – Заходом. Хоча б в тому, щоб ми святкували з ним в один день Великодню Паску.
Notice: Use of undefined constant topic1 - assumed 'topic1' in /var/www/pepsi25ukr35289/data/www/gavrysh.org.ua/topic_article_ua.php on line 4