Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Недипломатична дипломатія
17.04.2014

Учора, 13 квітня, на вечірній програмі з Романом Чайкою в дискусії зі мною дипломат Василь Філіпчук несподівано заявив, що Будапештський Меморандум 1994 року не дає Україні гарантії безпеки з боку його підписантів. Я був шокований. Тому змушений емоційно відреагувати на цю неправду. Ще більше був здивований спробою дипломата переконати глядача про відсутність безпекових гарантій через якесь тлумачення «специфічної англійської термінології» документу. Все це якось дивно накладається на логіку Кремля і ріббентропівську схоластику Лаврова. Не можу ніяк звикнути, що на біле кажуть чорне, що свою історію швидко міняють на чужу. Будапештський Меморандум підписаний Л.Кучмою, Б.Єльциним, Дж.Мейджором і У.Клінтоном 5 грудня 1994 року у чотирьох «рівно автентичних примірниках українською, англійською та російськими мовами». Отже, немає ніякого сенсу ховатися за «вченістю» і морочити нам голову знаннями «йоркширського діалекту». Прочитаємо українською. Найголовніше. Меморандум називається «про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї». Крапка. Тепер тільки основні купюри із тексту:
«беручи до уваги зобов`язання України ліквідувати всю ядерну
зброю, що знаходиться на її території, у визначений період часу»

«підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами
Заключного акта НБСЄ ( 994_055 ) поважати незалежність і
суверенітет та існуючі кордони України».

«підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її
використання проти територіальної цілісності чи політичної
незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде
використовуватися проти України, крім цілей самооборони або
будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних
Націй».

«утримуватись від економічного
тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам
здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким
чином отримати будь-які переваги».

«підтверджують їх зобов`язання домагатися негайних дій з боку Ради
Безпеки Організації Об`єднаних Націй з метою надання допомоги
Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної
зброї ( 995_098 ), що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо
Україна стане жертвою акту агресії або об`єктом погрози агресією з
використанням ядерної зброї».

Кажуть, що ми такі дурні - бо бідні, а бідні – тому що дурні. А чи стане спасінням для нас наша освіченість, що часто використовує для імперативності поглядів особливу втаємниченість для «обраних», та не зважає на жертвенний виклик інтелектуалів чіплятись за мале, за будь-яку деталь, навіть не сутнє, аби захистити велике – країну, народ, життя? Чи вивчали наші дипломовані земляки, що дипломатія Ліги Націй, Даладьє і Чемберлена «по суті» відкрили легітимний простір перед Гітлером для Другої Світової війни Мюнхенським Договором, а дипломати Ріббентроп і Молотов лише оформили рішення військових про спільну анексію величезних європейських територій? Чи не було помилкою Західної дипломатії передати Сталіну на Ялтинській конференції в управління третину Європи, розпаливши на півстоліття холодну війну і страхи ядерної гонки озброєнь? Сьогодні у Заходу є третій, і останній шанс не допустити виникнення величезної військової імперії Путіна як загрози всьому світу. Для цього потрібно застосувати головним чином дипломатію війни: хірургічні міжнародні санкції по всебічній ізоляції Росії і допомогти Україні нанести по ній оборонний військовий удар для захисту своєї територіальної цілісності і політичного суверенітету. «М`яка дипломатія» тепер можлива тільки тоді, коли Росія припинить окупацію Криму і проведе деескалацію військово-економічного тиску на Україну. Інакше Україна завжди буде розмовляти з Москвою з позиції приниженої жертви, яка просить тільки милосердя. Але, чи здатна Москва на нього?...