Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Безнадійний лікбез для влади
17.04.2014

Ми, майже, безповоротно втратили Крим. Виключно по вині влади. Вона, маючи всі, без виключення. ресурси і пульти управління, безпричинно капітулювала. Жодних висновків не зробила. Оскільки спецоперація Росії на Сході України є калькою кримської, то наша влада за 58 днів не взяла логічного уроку у власної драми. 7 квітня, як і 27 березня, ці дивні політики не ліквідували втрьох найкрупніших індустріальних центрах Сходу сепаратистський тероризм в зародку. Цим створили широкі перспективи для щоденного нарощування озброєної ескалації супротиву з метою формування політико-юридичної бази перетворення індустріальної України в Московську провінцію.

Влада не бачить і не розуміє специфіки нав`язаної нам війни Росією. Це принципово новітня технологія окупації з мінімальними жертвами з боку агресора. Мистецька асиметрія. Застосовується також останні напрацювання терористів. Планується операція як військова. Але разом, традиційними штабними генералами, аналітиками з проведення спецоперацій і цивільними політологами та політтехнологами. Вони ж, одночасно, і керують проведенням спецоперацій. Військові – бойовими маневрами і навчаннями на кордонах, перекиданням по їх лініях регулярних військ, технологічним контролем над повітряним і морськими просторами. В кінці – введення регулярних збройних сил на територію противника. Спеціалісти-аналітики: детально проробляють підривні, бойові, тактичні варіативні плани для тренованих загонів з проведення спецоперацій під видом «зелених чоловічків» які завжди змішуються з натовпом. Цивільні, які вперше вдалися до цього ще у 2004 році, розробляють сценарії для громадянського населення в діапазоні: від радикального сепаратизму, поєднаного із захопленням зброї, заручників та адмінбудівель, - до нарощування хвиль протесту і вимог «мирного населення». Одночасно вирішуються питання зв`язку, комунікацій, прикриття, гарантій та компенсацій. Вся система працює в режимі драйву за принципом: «від перемоги до перемоги».

На сьогоднішній прес-конференції Путін, по суті справи, це підтвердив.

Головними рушійними силами є: пропагандистська машина, яка має різні але взаємопов`язані завдання: до, в процесі, на час завершення операції та після неї. Уявіть собі, що Російська має перевагу на 95-97% в битві за настрої і волю українців Сходу, Українська – решту. За два місяці цієї дивної війни українська влада разом із, в черговий раз кастрованим Радбезом, ніякого антидоту не придумала.

Агентура ФСБ і ГРУ. Глибоко ешелонована. Аж до побутового рівня громадян. Діє майже відкрито, зухвало особливо не уникає публічності. Контролює більшість місцевих мас-медіа. Через «троянських коней» Януковича-Арбузова-Захарченка впливає на медіа плани в Києві. Ефективно використовує ситуацію некерованості.

Офіцери - координатори. Надзвичайно професійно підготовлені, володіють польовими, тактичними технологіями ведення бойових дій, використовуючи маскуючі і конспіративні операції під спонтанні і оборонні дії «місцевих». Одночасно, виступають з однаковими пропагандистсько-ідейними месиджами. Організовуючи натовпи, постійно керують ними через попередньо створені структурно опорні групи.

І багато чого іншого, що вже досить чітко проглядається у ритмічно повторюваних діях несподіваної для розгублених українців агресії.

Владі потрібно визначити для себе три ключових пріоритети.

Перший. Захист суверенітету країни і відновлення її територіальної цілісності є на цей час єдиним надважливим завданням. Усі інші мають підпорядковуватися цій цілі. Тому, питання президентських виборів і, вкрай небезпечного, запланованого референдуму мають бути узгоджені з проблемою війни, в якій задіяно інтереси 15 мільйонів виборців. Якщо ми не відтворимо суверенну стабільність у цих регіонах, то будь-яке рішення у цьому напрямку ніколи не будуть мати достатньої легітимності.

Другий. Відновити суверенність Сходу і Півдня як невід`ємної унітарності можливо тільки військовим способом. Із проведенням, без всілякого сумніву, асиметричної військової операції. З включенням у її «тіло» жорсткої АТО. При цьому, треба виходити, що в нас достатньо бойових ресурсів, кваліфікованих офіцерів і потрібних спеціалістів для планування управління та завершення військової операції. Термін її проведення - від 7 до 15 днів. А уже коротший. Поразка – неможлива. В іншому випадку Україні прийдеться зустрітися з регулярною армією Росії. Зрозуміло, необхідно терміново почати зустрічну пропагандистську інформаційну компанію за принципом: «Ми єдиний народ у своїй державі і не віддамо країну наших дітей зовнішньому ворогові». Саме він має об`єднати всіх українців, перш за все, на подолання внутрішньої кризи, включаючи недовіру до влади, яка тільки нарощується.

Третій. Двосторонні переговори з Москвою, на даному етапі, – нереальні. Вона діє ультиматумами і використовує війну як примус до відмови від державності українців. ВВП щодня все більше і більше з них глузує і демонструє всіляку неповагу до їхньої держави. На повернення до «нульової» відмітки у відносинах, сучасна Росія ні при яких умовах не погодиться. Вести перемовини на Сході з людьми варто, але з однією метою: відмовитись від сепаратизму та участі в терористичних актах в обмін, наприклад, на створення обраної з делегатів усієї України Конституційної Асамблеї, яка підготує нову Конституцію як форму суспільного договору про взаємні права та обов`язки народу і влади. При цьому, владі необхідно взяти зобов`язання, що вона в майбутньому не буде приймати участь в боротьбі за управління державою. Це зніме частково напругу на Сході. Важливо. Для участі в Асамблеї квотним принципом ввести делегатів від Криму. І, особливо, від кримськотатарського населення.

Не виключено, що тимчасовій владі треба провести ротацію в уряді. Натомість активістів Майдану запросити туди непартійних професіоналів разом із західними консультантами. Наростити в уряді силовий блок. Укріпити, а не скорочувати, Радбез, залучивши туди у якості його членів і радників, максимально можливу кількість військових і стратегів-аналітиків. Щодня проводити широкі брифінги політиків і військових, мобілізувати українців для проведення постійних воєнних віче і т.д. і т.п..

Було би справедливо, також, якби влада заявила про свою готовність до відставки і запропонувала натомість більш рішучих і здібних до захисту України політиків. Або розповіла нам про свою стратегію та плани виходу з війни з Росією. Так, аби ми наважились в це повірити.