Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

Женевська асиметрія
22.04.2014

Жоден з аналітиків не прогнозував капітуляції Росії в Женеві. Позатим, агресивна і шовіністична риторика Владіміра Путіна у пролозі цього дня до рауту Заходу з Москвою, всіх насторожила. Це був, або виклик на війну західній цивілізації, або емоційне «випускання пари» перед вимушеним відступом. Деякі запідозрили черговий «женевський зговір» проти України. Обидві країни прибули у Швейцарію з непримиримими ультиматумами.

Без сумніву, існує якийсь закритий, таємний протокол із прихованими від світу мотиваціями. Саме такого рішення. Де немає взагалі нічого, що заявило імперативом МЗС Росії Україні для її десуверенізації. Від згоди на особливий нейтральний статус України, разом із закріпленням російського провінційного статусу Криму, до розміну російської агресії на невтручання США в Сирію і припинення подальшого розширення ЄС на Схід. Чи впала вчора увечері в Женеві міжнародна система права і як змінилась світова система безпеки? Чи можливо Росія дійсно і реально відступила перед загрозою світової ізоляції і втрати перспективи для участі у світовій конкуренції з державами-лідерами? Чи залишився Путін у меншості, відступивши перед раціоналізмом більшості і ми в найближчий час помітимо зміни в системі управлінні Росією?

Не виключено також, що на жодне з цих питань прямих відповідей не буде. Але, очевидно, світ може швидко мінятися.

Парадокс ситуації полягає в тому, що Лавров підписав угоду про принципи і правила мирного виходу із конфлікту з Росією без особливих вимог і обмежень. У той же самий час Путін заявив, що відступати не збирається і готовий продовжувати війну. Нам знову прийдеться вгадувати хто переможе - добрий чи злий і, головне, хто з них говорить правду. Чи все, що ми бачимо, черговий трюк Росії і її єзуїтська хитрість. Якщо Путін, то ця угода не буде виконана, зірвана спецслужбами Росії разом із «мирними людьми» шляхом нескладних провокацій та інформаційних атак НТВ на всі доступні їм мізки. Якщо за цим стоїть група кремлівських прагматиків, то у світу є шанс на стабільність. Правда, сам Обама не дуже вірить в щирі наміри Владіміра Владіміровіча.

При цьому, Україна має обов`язково роззброїти всі незаконні громадські формування – Самооборону, Правий сектор, регіональні загони захисту правопорядку, високооплачувану професійну «армію Коломойського». Правда, це також має зробити і Росія. На Сході та Півдні України. Вона, в Женеві, визнала, що «зелені чоловічки», сепаратисти, терористи та інші озброєні банд формування є її зоною політичної і юридичної відповідальності. Це інструменти її військової агресії проти України.

У будь-якому випадку, для деескалації військової напруги має бути досягнутий паритет: Росія виводить свої диверсійно-пропагандистські загони з території України разом із агентурою та передає в руки українських правоохоронних органів осіб, які вчинили тяжкі злочини. Якщо діяти згідно Женевської заяви. Україна звільняє силою, якщо добровільно цього не станеться, всі адмінбудівлі, вулиці, площі які незаконно утримуються, і має право на притягнення до відповідальності всіх винних у вчиненні тяжких злочинів, зобов`язуючись амністувати без всіляких умов усіх інших. Справедливо і цілком коректно.

Оскільки в тексті документу нічого немає про спосіб захисту територіальної цілісності України і забезпечення правопорядку, то Києву варто залишити на Сході і Півдні посилене військове угрупування здатне до мобільної реакції на будь-які спроби Росії повернутись до агресії. Її ні в якому разі не можна знімати з порядку денного ані на хвилину. В лаконічному тексті документу ні слова не говориться про вимогу і згоду одночасно Росії, на скасування рішення Держдуми про надання Путіну виключного права на війну з Україною та необхідності відведення російських збройних сил від кордонів з нами і демілітаризацію Криму.

Женевська домовленість між Заходом і Москвою є, в умовах які склалися, єдиним і найкращим виходом із війни з Росією. Тепер ЄС і США несуть пряму відповідальність за збереження суверенітету української держави і недопущення його втрати внаслідок війни. Це перший крок. Він необхідний для проведення дочасних президентських, а втім, і парламентських, виборів. Разом із транспарентною розробкою та всезагальним прийняттям нової Конституції. Як суспільного договору.

У цьому контексті вкрай важливо, аби влада, з цього моменту, припинила діяти у власних корисливих, егоїстично-партійних, корпоративно-олігархічних інтересах і, якось, дружньо перейшла на сторону народу. Для цього необхідно відмовитись від маніпуляцій з конституційним процесом, не заганяти його в політичні кулуари, не маніпулювати в невиправданих інтересах текстом Основного закону, а доручити його розробку делегованій Конституційній Асамблеї. Прийняття – всеукраїнським референдумом. В іншому випадку Конституція буде готуватись і прийматись агентурою Кремля, яка масово і міцно сидить у політичних кріслах Києва.

Можливо нас почують. У цю Велику п`ятницю. Історично влада завжди слухає лише себе і захищає найперше свій, окремий світ. Первосвященики і фарисеї, в страху за свою владу після Слова Спасителя, передали його за підрив їх впливу до суду Риму, попередньо визнав винним Христа в богохульстві, що каралось смертною карою. Не дивлячись, що жадібні владою звинувачували Ісуса у посяганні й на Кесаря, Понтій Пилат вмив руки і заявив про безвинність Сина Божого. Але, не витримавши тиску первосвящеників і фарисеїв, які взяли на себе і своїх дітей кров Спасителя, відпустив злочинця Варавву та відправив Його, о 3 годині після сходу Сонця, на страту через розп`яття на хресті разом із двома злодіями. Народ, забувши про свої пальмові гілки і крики «Осанна» ще тиждень тому в Єрусалимі, назавжди залишився в історії безжалісним і тупим знаряддям в руках підступної, готової на все, задля самозбереження, влади. Навіть найближчий друг Його Петро, з`явившись на місце суду, відмовився від Вчителя. І тільки небагато близьких і чесних залишилися з Ним та поховали Його і були свідками Його Воскресіння.

Спаситель повернувся. Кожної миті Він серед нас. Дивиться нам в очі, ледь чутним дотиком нагадує про нашу місію – жити в ім`я справедливості, честі та любові. Для цього потрібно не так вже й багато. Бути громадянином, і боротися за права всіх, як за свої. Бути патріотом та боротися за державу, як за свою сім`ю і самого себе. Бути особистістю і відстоювати суспільні цінності одинакові для всіх, як би це не було важко. Щодня вичавлювати із себе рабську залежність перед владою і шукати істину в собі, у вірі й світові, який належить кожному з нас. Це єдина мить, коли Бог, даруючи нам життя, сподівається, що ми будемо щасливі, житимемо в мирі та любові.

Бажаю всім вам щоденного, щасливого буття на його довгій і такій неймовірно цікавій дорозі.

Із Світлим Вас Воскресінням Христовим!