Степан Гавриш
в інтернет-просторі:

За крок до національної трагедії
01.05.2014

У найближчий час, дні, тижні, ми можемо втратити державу. Вже немає сумніву, що вся вина лежить персонально на Турчинові, Яценюку. Всіх тих, що на трупах Майдану безглуздо захопили всі вищі посади в Україні не маючи для цього жодних підстав. Очевидно, як завжди, намагались скористатись ситуацією і нами для продовження управління державою «колективним януковичем». Вони за домовленістю дозволили виїхати всім організаторам, замовникам і виконавцям не тільки жорстокого полювання на людей Майдану і їх масового вбивства, які привели нас до «російської тюрми народів». Вже тоді, коли вони без єдиного пострілу, навіть не виправдовуючись, здали Крим Путіну ми розуміли драматичний сценарій розвитку подій. Ми тисли на владу лютої свободи у Фейсбуці, Інтернетпросторі, через гарячі українські телемедіа. Вони свідомо стали глухими, сліпими, аби маніпулювати нами псевдотаємничістю і псевдопланами спасіння України. Кремль чудово розумів їх слабкість як політиків, не зрілість як керівників держави, особисту нездатність приймати рішення, тим більше у критичних ситуаціях. Боротьбою за свободу і волю, державність українців, вони могли згуртувати навколо себе громадян і народити вже невмирущу націю. Але вони зродили громадянську війну, забезпечили перемогу люмпену, криміналітету над таким волелюдним і романтичним Майданом.

Вони ніколи не були лідерами і ними вже не стануть. Їхніми фобіями, на жаль, інфіковані ЗС, і їх командири, десяток тисяч спецназу і більше 300 тисяч міліції. Вони з готовністю здаються у полон і здають зброю беззбройним пенсіонерам і безробітним, активно стають на сторону сепаратистів і терористів і не бояться жодної відповідальності перед українським народом.

Влада тупо і вперто відмовляє народу створити озброєні загони самооборони і не забезпечує термінову військову підготовку народного ополчення. Звідки у неї право, хто дав їй місію зраджувати національним інтересам і не битися за державу народ і свободу? Нам потрібні не примітивні звернення до народу в стилі Брєжнєва-Януковича, не втеча з України для міфічних пошуків грошей, яких ніхто не дасть в умовах подібної війни, разом із примітивним, постановочним піаром «економ класу». Нам потрібна сильна команда державників, які призупиняють до кращих часів свою партійну діяльність і оголошують себе мобілізованими на боротьбу за Україну. Ми всі впевнені, що ці політики вже не здатні не тільки на подвиг, але й на реальні рішучі дії по захисту державного суверенітету. На їхньому тлі Винниченко з Грушевським були більш патріотичними і рішучими, але втратили майже на століття українську державність.

Потрібно, як би це не виглядало викликом «здоровому глузду» політиканствующому обивателю повне перезавантаження влади. Це єдиний спосіб отримати шанс для збереження України і зміну політики для відновлення довіри людей на Сході і Півдні України. Це також єдина можливість посилити тактику і стратегію тиску на Росію США разом з Європою та іншим цивілізованим світом.

Перше. Провести надзвичайне, розширене разом з військовими і керівництвом спецназів та міліції засідання ВРУ. Відкрите, у прямій трансляції. Не ховатись від виборців, не втаємничувати правду, не брехати і не маніпулювати нами.

Друге. Прийняти відставку, або відправити у відставку все керівництво держави разом із Кабміном. І дати пряму і чесну оцінку його діям. Обрати головою парламенту і в.о. президента Петра Порошенка, як найбільш рейтингового кандидата у президенти. Його вмілі, рішучі і віддані нації дії і будуть найкращою агітацією за нього. Це єдина можливість сформувати широку громадянську довіру до влади і консолідувати суспільство навколо єдиної мети – відновлення цілісності української держави, як національної ідеї.

Третє. Призначити Міністра оборони із спеціальними повноваженнями Анатолія Гриценка з підпорядкуванням йому всіх силових структур.

Четверте. Призначити спеціального військового прокурора. Обрати спеціальну комісію з питань оборони України. Доручити їй і спеціальному військовому прокурору розслідування причин і фактів здачі Росії Криму та халатній бездіяльності по захисту національної безпеки вищих посадових осіб України.

П`яте. Призначити виключно технічний, позапартійний уряд із числа найкращих українських антикризових управлінців, поставивши перед ним головне завдання забезпечення оборони країни і розширення економічного та військового партнерства США, ЄС і НАТО. Обрати прем`єр-міністром Ігоря Коломойського, який показав себе кращим українським патріотом і ефективним антикризовим стратегом.

Шосте. Призначити керівником Радбезу військового або рішучого стратега-аналітика для відпрацювання негайних контр-дій по обороні країни та захисту нацбезпеки.

Сьоме. Звернутись із заявою від імені українського народу до світової спільноти, США, ЄС, ООН і ОБСЄ надати Україні термінову політ-дипломатичну, військову та економічну допомогу по протидії російській військовій експансії і збереження української держави.

Восьме. Звернутись із заявою до російського народу відмовитись від підтримки політики Владіміра Путіна у війні з Україною. Підтримці терористів, які позвірячи катують і викрадають людей, сепаратистів, які знищують історичну стабільність на кордонах двох, ще колись братніх, держав.

Дев`яте. Ввести особливий режим у зонах атомних станцій, комплексу ВПК, життєзабезпечуючих об`єктів і органів державної влади та основних комунікацій і шляхів сполучень для охорони вільного волевиявлення громадян у час президентських виборів.

Десяте. В усіх містах проводити постійно діючі Віче для мобілізації людей і підтримки дій нової влади.

Це - план «А».

План «Б» - це напів-добровільне розчинення України з українцями у новій імперії Владіміра Владіміровіча Путіна. Зважаючи на нинішню позицію влади Захід з цим, найшвидше, погодиться. Якщо народ не хоче свободи він не гідний і держави.

P.S. З Телявіва прийшла новина, що пан Кернес швидко одужує. Жодної світлини з місця подій замаху на нього, з лікарні, аеропорту, як і точної інформації про всі обставини цього замаху до цього часу ніде немає. Рідні і близькі надто спокійні. Можливо переконані в диві, або надзвичайній силі Геннадія. Харків втратив ключового посередника між Києвом і московським сепаратизмом та й перейшов в активну фазу конфлікту. Якщо не запрацює запропонований або схожий план, то Харків у найближчі дні сам стане оплотом войовничого сепаратизму.

Наступний крок – об`єднання всіх сепаратистських рухів в один. Висунення одного, або групи «ідейних» лідерів. Збройний тиск на виборців безжалісних терористів, вбивства, катування, викрадення людей ними для примушення підтримки створення східно-української незалежної республіки. А чому б і ні, з президентом Михайлом Добкіним. Його підтримує Ренат Ахметов а політичним штабом поки що, скромно, керує Борис Колесніков. Ви не вірите в те що читаєте? Але ви й не вірили у все це з 27 лютого 2014 року в день захоплення Ради і уряду Криму терористами та заохочення своєю пасивністю їх до дій з Києва.

Ви скажете, життя завжди дорожче. І будете праві. Пам`ятаєте, «я не сторож брату твоєму».

P.S. В іншому куточку України, в містечку із вщент розбитим трактом, напів-захованими в землі колись мальовничими хатинками та в`ялим первоцвітом старезних яблунь, новенька біла палатка із красивою жінкою без коси: «Час встановити справедливість». Між реальністю і Морганою.