Щойно вийшла моя книга: «Галицька Сага» (Між Габсбургами і Московією). З малюнками – витонченою графікою – талановитого театрального художника, режисера і постановника Сергія Маслобойщикова. Людина – дивосвіт. Сюжети його образів відкривають в книзі іншу, заховану між авторськими історіями еволюцію подій, драм і піднесень, народження і смерті, кохання і зрад.

Коли писав історію галичан, не думав, що вона така довга, промовиста і захоплююча. Бо я й сам галичанин. Можливо й тому, генетичні дзвони збуджували мій розум і підсвідомість на пошуки галицьких характерів, сцен побутового й історичного життя, випробувань, змагань і частіше суворої долі, яка норовила тримати їх на колінах. Я бачу їх справжніми українцями, з глибокою самокультурою і спільними з полтавчанами, харків’янами, киянами, древлянами, полянами, уличами, кривичами, бужанами, дреговичами, радимичами, в’ятичами і сіверянами. Вони, галичани, є серцем української державності, яке живить мозок Київщини і силу українського сходу. Разом із іншими частинами тіла країни одного з найдревніших європейських етносів.
Все це змальовано через мої дитячі очі і пам'ять пращурів в живих галицьких постатях. Їх дуже багато. Вони тримаються за руки між епохами і тінями ідуть за нами. Вони розмовляють, посилають нам знаки, кудись тягнуть за нові вишиванки, безслізно плачуть над окопами Донбасу. В книзі вони живі, щасливі і не дуже, б’ються до нестями, гинуть і народжуються, кохаються щасливі, будують фахверкові хати, сваряться з коровою і півнем, по неділях п’ють горілку в корчмі.

Млин часу. Життя по колу. Здається – це вже все було. Але все повторюється в нових обличчях, постатях, бідних здобутках і тяжких втратах. Завіса то відкривається то закривається. Приходять нові актори. Вони виголошують палкі промови. Глядачі хочуть піти, але щось змушує їх залишитись і додивитись останні сцени життя. Але вони не закінчуються.

Книга сповнена, як мені здається, життєвого оптимізму і віри в галицький люд, який був двигуном трьох революційних Майданів, який ледве не домовився із цісарем про широку національну галицьку автономію від поляків. Тоді галичани були локомотивом широкого європейського діалогу про українську державність, показово перучи свої онуччі у фонтані навпроти австро-угорського парламенту Рейхсрату.

Тепер ви зможете, прочитавши «Галицьку Сагу», теж продовжити дискусію про українську державність, яка занепадає, про місце українського народу в нинішньому і майбутньому світах, й про кожного з нас – українця, що живе в історичному стресі вже тисячоліття на своїй обітованій землі від Карпат до Чорного моря, від Дунаю через Сіверський Донець і Дніпро та Буг до Дністра і Тиси.

Якщо підтримаєте, то виставимо в Інтернет електронний варіант книги, дещо пізніше, коли автор проведе презентацію книги.